#vidverto

І так щороку...

***
І так щороку: з гаджетами модними
Ще більш стаєм чужими одне одному,
Хоч маємо у фéйсбук безліч друзів –
Це лише так, для інтернет-ілюзій.

Невже настільки зайняті роботами?
Й не вистачає часу за турботами,
Хоч на рядок, чи то від серця слово?
Спитати – як життя і як здоров'я?
Чи просто – подзвонити в двері мамі,
Нарешті відпочив від інстаграму.

Або, вдягнувши свою модну пáрку,
Зайти на пошту і приклеїть марку –
Листа хоч раз відправити бабусі,
Яка в своїм обшарпанім кожусі
Не лайкає вікно, лиш виглядає,
І з пенсії копійку відкладає,
Щоб на Різдво потішити онуків,
Що вічно не вилазять із фейсбýку,
І відправляють інтернет-колядки
Взамін на віртуальні шоколадки!...

***

Здається, нижче вже нема куди,
Але ми падаєм!
Як не зітліємо в вогні біди –
В диму почадієм!

Як не задавимось в своїх гріхах –
В чужих потонемо!
Як не пом'якшає душа суха,
То захолонемо!

Як будемо очима інших жить,
То геть осліпнемо!
І все прекрасне пролетить –
Десь там... за вікнами!

Божена Макар

Подобається

#3619 в Різне
#940 в Поезія

У тексті є: надія, сучасна реальність, життя і відчуття

Відредаговано: 06.01.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись