4 частина

Т/І:- .. Техьон... - ти підійшла до нього. - Ти вибач, я зранку була трохи різкою...

Техьон:- Ну так, є трохи. - він усміхнувся.

ХьонСу:- Т/І, привіт. - вона підійшла до вас.

Т/І:- Привіт.. - ти не зовсім зрозуміла чому вона привіталася з тобою і хто вона взагалі.

ХьонСу:- Я подруга Техьона, ХьонСу. - вона простягнула тобі руку для знайомства.

Т/І:- .. Т/І. - ти простягнула руку у відповідь.

ДжонХьон:- О, я бачу дівчата вже познайомились. - говорив він, підходячи до вас.

ХьонСу:- Ну що, може вип'ємо кави? За одне блище познайомимося.

Т/І:- Ой, ні, вибачте. Мені треба додому.

ДжонХьон:- А де ти живеш?

Т/І:- В районі Каннамгу.

ХьонСу:- Тоді тим паче їдемо. Наша кав'ярня там.

 Ти вже не змогла відмовити. Приїхавши, ви сіли за столик у вікна. Вам принесли меню і ви стали замовляти.

ДжонХьон:- Я буду: картошку фрі, салат с криветками, терамісу і латте.

Техьон:- Оу, гарний апетит. Я буду каву без цукру.

ХьонСу:- Я мабуть візьму айс мокко, тільки без вершків, і морський салат, тільки без олії будь-ласка.

Т/І:- Мені води, будь-ласка. - подивившись на ціни, ти вимушена була зробити таке замовлення.

ХьонСу:- Ти будеш тільки воду?!

Т/І:- Так, поки що нічого не хочу.

ХьонСу:- ..Слухайте, що скажу. Моя мама закохалась в Париж і не збирається повертатись. А мені так самотньо. 

ДжонХьон:- Ха-ха-ха. Бідна дитинка, сумуєш за матусею?!

ХьонСу:- Мг. - вона скорчила сумну мордашку.

ДжонХьон:- Тоді полети до неї, в Париж.

ХьонСу:- Ой, Боже, я вже стільки разів там була, більше не хочу... А от якщо і ви поїдите, то можна хоч сьогодні вночі. - загорілась ідеєю вона.

ДжонХьон:- Вночі? В Париж?.. Пошукаю квитки в інтернеті.

Техьон:- Не дивись на мене так, я нікуди не поїду. - відповів він погляду ХьонСу. - У мене по навчанню повний нуль. Якщо мама приїде з США зі своїм найправильнішим чоловіком, і побачить як я з'їхав, то взагалі ізолює мене. 

ХьонСу:- Так, Техьон, не псуй настрій. Ми ж їдемо всього на один день.

Техьон:- Не наполягай, не можу!

ДжонХьон:- Вже ніхто, нікуди не їде. Квитків нема.

ХёнСу:- Ну і нехай. Поїдемо за тиждень. Море тоді Техьон перестане боятись своєї мамуні як смерті... Гей, Т/І, як тобі такі плани?

Т/І:- Чудові плани.

ДжонХьон:- Може тоді і ти з нами поїдеш?

ХьонСу:- Думаю, вона вже втомилася від наших розмов. Мабуть вже весь світ об'їздила як і я? 

Т/І:- Звичайно. - сказала ти, наче це було очевидно.

ХьонСу:- А де, звісно, крім Парижу, тобі сподобалось найбільше?

Т/І:- ... В Америці. - назвара першу країну яка спала на думку.

Техьон:- Дай вгадаю, не в Маямі, а в Нью-Йорку?!

Т/І:- ... Так, люблю Нью-Йорк... - говорила ти, згадуючи картинки з телевізора.

ХьонСу:- Ти любиш Нью-Йорк, чи шопінг там? Одного разу ми з мамою зупинились там на шопінг, а знайшли лише вінтажні магазини. Ха-ха... Де ти там зупиняєшся? Тобто, їздиш туди з хлопцем, - вона подивилась на Техьона, адже взнавала таку інформацію для нього. - Чи з родиною?

Т/І:- Я їжджу з мамою... У мене двоюрідний брат там навчається. Ми їздимо до нього. Але той рік, нам не вдалося його провідати. - придумувала на ходу.

ХьонСу:- Я скоро повернусь. - мабуть вона пішла у вбиральню.

ДжонХьон:- А що вивчає твій брат? - уже і він включився в розмову.

Т/І:- Економіку.

ДжонХьон:- Це так нудно...

 Ти вже сиділа як на голках, було дуже незручно брехати, ти навіть сама не зрозуміла як вийшло придумати собі нове життя так швидко.

Дівчина:- Т/І?? 

 Раптом хтось промовив твоє ім'я. Ти підняла голову і побачила дівчину з вашого будинку, в якої ви, звичайно, теж прибираєте...