3 частина

Техьон:- Гей, жертва ДТП. - крикнув він тобі.

 Ти мовчки повернулась в сторону, звідки було чутно крик, щоб впевнитись, що це було адресовано тобі.

Техьон:- Як рука? - питаючи, він перекрив тобі прохід.

Т/І:- Ну, краще ніж мій телефон. - ти хотіла вже пройти далі, але він продовжив.

Техьон:- Слухай, я відчуваю себе винним. Може виправимо це?! - підозріла усмішка з'явилась на його обличчі.

Т/І:- Нема що виправляти! - ти знову хотіла пройти, але він знову не дав, стоячи у тебе на дорозі, та щей поставив руку на стіну, шоб точно не втекла.

Техьон:- Не даєш навіть шансу? - такий бархатний голосочок зробив, навіть не знаю як це розуміти.

Т/І:- Я не розумію, якого шансу?

Техьон:- Виплатити борг. - сказав, наче це було очевидно.

Т/І:- Ти мені нічого не винен. - знову була спроба пройти, але він виявився настирним.

Техьон:- Ідеш на пари?!

Т/І:- Вибач, а шо я ще маю робити в університеті?

Техьон:- Ха-ха... Я Техьон. - він простягнув тобі руку. 

Т/І:- ... - він вже добре так бісив тебе, але стримавшись, ти простягнула руку у відповідь. - Т/І.

Техьон:- Т/І?! - він наче здивувався.

Т/І:- Мг... 

 Після цього усмішка і якийсь неоднозначний погляд хлопця. Ти зрозуміла, що треба тікати, поки він в ступорі. 

Т/І:- До зустрічі! - цього разу тобі нарешті вдалося залишити його наодинці.

ДжонХьон:- Ого... Воу... Хлопче, она пішла. - вся його компанія з трьох друзів підійшла до нього.

Техьон:- Вона сказала "до зустрічі"...

ХьонСу:- І що?

Техьон:- ... Чому не сказала "бувай"? 

  Всіх це розмішило.

Техьон:- Вона новенька. Ти її знаєш? - спитав він у ДжонХьона.

ДжонХьон:- Ні, не знаю... Що, треба дізнатись?!

 Вираз обличчя Техьона, сказав сам за себе.

ДжонХьон:- Ввечері матимеш досьє! - після цього він пішов.

 Ти ж, в свій час, пішла в потрібний кабінет. І почався новий навчальний день, під кінець якого, ти знову сиділа вдома у своєї подруги.

Чейон:- Ну, розповідай, як справи, як навчання?

Т/І:- Я тільки два дні вчусь, що там може бути?!

Чейон:- Ну, не знаю, може знайшла собі нових друзів, або навіть залицяльника... 

Т/І:- Знайомі так, але який залицяльник?

Чейон:- А ось такий, чоловічого відмінку, красунчик і богатенький.

Т/І:- Ти перечитала журналів і почала нести якусь маячню.

Чейон:- Ніяка не маячня! До речі, щодо журналів. - вона кинула тобі журнал. - двадцять четверта сторінка.

Т/І:- Що там такого важливого, що ти навіть сторінку запамятала...

 Ти відкриваєш і перше, що бачиш, це пику того самого Техьона з якоюсь дівчиною.

Чейон:- Його вчора побачили з новою дівчиною. 

Т/І:- Ну, і що?

Чейон:- Нічого, але його зловили з новою дівчиною.

Т/І:- Він вже дорослий хлопець, і може, зустрічатись з ким хоче, чому він має ховатись?!

Чейон:- ...

Т/І:- Перестань вже мріяти про нього. Він звичайний бабій і тебе не вартий.

Чейон:- Ти про що? Це я його не варта. Ти тільки глянь на нього... Він ж прекрасний.

Т/І:- Не сходь з розуму! Це вже не нормально...

Чейон:- Ти хочеш сказати, що я божевільна?..

Т/І:- Слухай, не клич мене до себе поки не забудеш про цього бабія. Ок? Гарних снів.

Чейон:- Гей, ти чого?

Зайшовши додому, ти нікого не побачила і зрозуміла, що мама вже спить, тому тихенько пішла до своєї кімнати.

*Наступного дня*

 Після другої пари ти переходила до іншого кабінету, спустившись на перший поверх ти одразу зустріла Техьона. 

Техьон:- Т/І, привіт.

Т/І:- Привіт... - все ще не розуміючи, чому він ніяк не відчепиться від тебе, відповіла ти.

Техьон:- Ось, тримай.- він простягнув тобі телефон.

Т/І:- Що це?

Техьон:- А що, не видно?! Телефон.

Т/І:- І нащо це мені?..

Техьон:- Ну, я розбив твій телефон і купив новий.

Т/І:- Нащо? Хто тебе просив? Я казала, шо мені потрібен новий телефон?!

Техьон:- Я... - ти перебила його.

Т/І:- Досить мене переслідувати зі своїм "обов'язком" виправити шось, купити телефон, чи ще щось! Залиш мене в спокої! - Бог знає, ти трималась як могла, але ну дуже він вже бісить зі своїми обов'язками.

Техьон:- Але, я... - не встиг він сказати, коли ти вже зникла за поворотом.

Він повернувся до ДжонХьона, з яким був і до того, як побачив тебе.

  Сьогоднішній день пройшов якось занадто швидко, ти навіть не помітила як пройшло чотири пари.

 Зараз ви з подругою виходите з території універу. Доходячи до парковки Міра вирішила спитати:

Міра:- Може підемо десь розважимось? Вдома все одно нудно.

Т/І:- Ой, ні, вибач, я не можу. - відповіла ти, розуміючи, що того, що є в гаманці, точно не вистачить на розваги.

Міра:- Ну будь-ласка, не будь занудою.

Т/І:- Вибач...

МІра:- Ну ти і нудна.. Добре, піду ловити маршрутку.

Т/І:- Мг. Бувай.

 Йшовши до виходу з парковки, ти помітила Техьона, який одягав кофту біля своєї машини.

Т/І:- .. Техьон...