2 частина

 Той хлопець вирішив допомогти і підняв, більше всього постраждалий телефон.

Хлопець:- Вибач... Зламався.. - це виявляється той самий "бажаний холостяк".

Т/І:- ... Добре, нічого страшного. - хоча, в думках, вде всього його обматерила...

Ти збиралась вже піти, але він не дав, побачивши, шо ти болісно треш свою руку.

Хлопець:- Як рука? - він почав її оглядати. - може в лікарню?!

Т/І:- Ні, Ні. Дякую, все добре, правда.

Хлопець:- Тоді давай хоч телефон новий куплю?

Т/І:- Обійдусь. - Знову була марна спроба піти вже звідси.

Хлопець:- Але, як я можу спокутувати свою провину?

Т/І:- Хочеш спокутувати провину?! Не сідай більше за кермо! - цього разу нарешті вдалося піти.

 Він, злегка приголомшено подивився мені в слід і поїхав.

*Вдома*

Т/І:- Мамо, я прийшла. - крикнула я, заходячи додому. 

Ви жили грубо кажучи, в підвалі багатоквартирного будинку, з квартирами для багатих. Цей "підвал" був непогано так обставлений: велика вітальня зі старими, побитими життям диванами та телевізором з 90-х. Практично біля входу були двері в малесеньку кухню. З правої сторони була мамина кімната, а поряд ванна. Трішки далі - твоя кімната. Так, тут все старе і явно дешеве, але ми так живемо все життя. Як говориться: головне, що є дах над головою.

  Маму вдома ти не знайшла і подумала, що вона почала ходити по квартирам зі шваброю сама. Це ваш єдиний заробіток. Прибирати квартири заможних людей, і не тільки з цього будинку. Ви з мамою ще ходите прибирати особняки та квартири в інших будинках.

  Ти вирішила їй подзвонити.

- Алло, мам, ти в якій квартирі?

- В п'ятдесят сьомій.

- Добре, я переодягнусь і прийду.

- Ні, не треба. Я тут вже закінчую. Потім піду в двадцять дев'яту, а ти приготуй вечерю і трохи приберись у нас.

- Добре.

Ти одразу переодягнулась і почала наводити порядок.

*Вечеря*

Мама:- Ну як там перший день в університеті?

Т/І:- Нормально. Я вже маю декілька знайомих. 

Мама:- Це добре.

Т/І:- Мам, я піду до Чейон після вечері?!

Мама:- Звичайно, йди.

...

Т/І:- Дякую, я пішла. - сказала ти, піднімаючись з-за столу.

Мама:- Ти собі "дякую" сказала?! Це ж ти вечерю приготувала.

Т/І:- А.. Ну, ок. - ви з мамою посміялись і ти пішла до подруги, яка жила, до речі, в цьому ж будинку, але на дев'ятому поверсі.

* * *

Чейон:- О, ось він. - неочікуванно викрикнула вона, листаючи журнали.

Т/І:- Хто? 

Чейон:- Кім Техьон

Т/І:- Хто це?

Чейон:- Як? Ти жартуєш?! Як можна його не знати? - вона справді здивувалася. - Іди сюди. - ти сіла поряд з нею на ліжку. - Ось він. - вона показала хлопця на сторінці журналу. - Тут його зловили з новою дівчиною. Але вона лише на одну ніч... Його тато володіє мережею клубів, а він спадкоємець цього бізнесу, тому кожної ночі він пропадає там зі своїми друзями. Додому, ні він, ні його батько не вертаються без нової дівчини. Ще, його батько, розлучився з його мамою, у неї вже 12 років нова сім'я і десятилітній син. - по фото з журналу, ти впізнала хлопця, який сьогодні тебе майже не збив.

Т/І:- Він і тобі подобається?!

Чейон:- Звичайно, а в сенсі "і тобі"?

Т/І:- У мене в універі всі балачки лише за нього.

Чейон:- Це і зрозуміло. Адже він такий красень... - сказала вона і продовжила роздивлятись кожен міліметр тієї фотографії.

*Наступного дня*

 Ти по дорозі до зупинки, зайшла в найближчу кав'ярню. 

Т/І:- Доброго ранку! Можна скористатися вбиральнею? - спитала ти у дівчини за стійкою.

Дівчина:- Так, звичайно.

 Закривши на замок двері до вбиральні, ти дістала зі своєї сумки речі і почала переодягатись з дешевих кофтинки та брюк в дорогезну сукню з кардеганом, та підбори. 

Звідки бідна дівчина, взяла дорогезні, брендові речі?! Чейон. Вона постійно накупить всього і побільше, а потім шкодує і віддає мені майже нові речі.

*В універі*

Техьон, зі своєю компанією друзів п'є каву в коридорі. Вони спілкуються між собою, але одна з дівчат помітила, що Техьон, чомусь, з самого ранку якийсь замислений.

ХьонСу:- Тобі не варто було вчора гуляти майже до світанку. Що з настроєм? 

Техьон:- ... Я вчора дещо накоїв по дорозі додому. - після цих слів він підняв погляд на сходи і помітив як ти спускаєшся.

 Він сунув свою каву, хлопцю, що стояв поряд.

ДжонХьон:- Що таке? - спитав він у Техьона, який вже побіг за тобою.

Техьон:- Гей, жертва ДТП...