Т/І:- Мам, я побігла.
Мама:- Як? А сніданок?!
Т/І:- Візьму щось до дорозі, я запізнююсь.
Мама:- Ну добре.
Ти побігла на автобусну зупинку. Сьогодні твій перший день в університеті. Ти повинна гарно вчитись, бо твоїй мамі не легко було, щоб мати можливість купити тобі все, що потрібно для навчання. Це ще пощастило, що ти вчишся безоплатно.
Мама працює прибиральницею у вашому домі, прибираючи квартири заможних людей. Ти єдина дитина у неповній сім'ї... Чому "в неповній"?! Тому що твій тато вас покинув, коли ти була маленькою і більше не з'явився.
* * *
Нарешті залишилась остання пара. На перерві ви з новою знайомою сидите за столиком у дворі універа та п'єте чай.
Міра:- Я сиділа і слухала його з наляканим обличчям. - ви посміялись
Т/І:- Я більш менш зрозуміла, що він казав, бо вивчала цю тему до початку навчання.
Міра:- Везе.
Ви замовчали на хвилинку і ти випадково підслухала розмову за сусідніми столиком:
Дівчина 1:- О, нарешті він іде. От побачиш, я його зацікавлю!
Дівчина 2:- Ну, ну...
Та дівчина піднялась з місця, і пішла на зустріч до якогось хлопця. Вона іде, така вся, розмахує тим стаканчиком з кавою в різні сторони, і на моменті, коли вони пересікались, вона начебто випадково розлила на бідного хлопця каву.
Дівчина 1:- Ой, вибачте, я не навмисно. Мене, до речі, Ліна звати. - вона протягнула йому руку.
Хлопець:- ... Нічого. Буває. - він поплескав її по плечу і пішов далі.
Та дівчина злісно подивившись йому в слід, пішла назад за свій столик.
Т/І:- Ха-ха-ха... Ти бачила?!
Міра:- Вона випробовувала свою удачу.
Т/І:- Тобто?
Міра:- Він синок багатого татка, і по сумісництву, найбажаніший парубок з усього універу. Всі його відносини лише на одну ніч, але дівчата все одно мріють побувати в його ліжку. Бачиш, куди він сів?! За тим столиком сидять тільки заможні дітки. Син банкіра, дочка депутата і т. д. А він сам, спадкоємець тактового бізнесу по нічним клубах.
Т/І:- В ньому ж нічого окрім грошей нема. Чому всі про нього мріють?
Міра:- Тому що дурні. Це виглядає як безглузді змагання. Хто перший опиниться в його ліжку...
Несподівано, задзвонив мій телефон.
- Алло, мам.
- Т/І, ти скоро будеш вдома?
- У мене ще одна пара. - ти дала знак подрузі, що йдеш в приміщення.
- Тільки закінчиш, одразу додому, мені потрібна допомога.
- Добре, добре, до зустрічі.
Тільки ти хотіла покласти телефон назад до сумки, як відчуваєш різку біль в руці і бачиш як твоя сумка відлітає.
Хлопець:- Вибач... - сказав він, виходячи з машини, яка випадково трапилась тобі під руку.
Т/І:-... - Ти одразу почала збирати речі, які випали з сумки.
Той хлопець вирішив допомогти і підняв, більше всього постраждалий, телефон.
Хлопець:- Вибач... Зламався.. - це виявився той самий бажаний холостяк...