Я кожен день пишу вірша
проте не на папері , а в уяві
тебе шматую , рідная душа
до кольору вечірньої заграви
Чекаю мить , коли жадане слово
в мені пробудить спогади сумні
молюсь тобі я , ідоле любові
кому ж молитись , якщо не тобі
Сплітаю фрази у п`янкі сонети
проте для себе , лиш собі одній
себе дарую синій висі неба
де сумно плаче зграя журавлів
Пробач мене , вогонь мого натхнення
пробач мене , що грішна і свята
себе дарую звичностям буденним
і забуваю записать вірша...
Відредаговано: 30.01.2023