23 Розділ

    Джоанна швидко спускалася сходами. Її кроки звучали тихо, але впевнено. Серце билося швидко, проте не від страху, а від рішення. Вона вже знала, що має зробити, та часу майже не залишилося. Світло свічок тремтіло вздовж стін, кидаючи довгі тіні вниз, у хол. І раптом:
- Ти не повинна цього робити. - Позаду почувся чийсь голос, холодний і чужий. Хранителька Часу різко зупинилася. На сходах, трохи нижче, стояла жінка, на перший погляд абсолютно незнайома. Але водночас… занадто знайома. В неї був темний одяг, який не належав цій епосі, пряма постава та спокійний і майже беземоційний погляд. Джоанна повільно видихнула.
- Ти все ж прийшла.
Голова ФБР ледь нахилила голову.
- Я давала тобі шанс зупинитися.
- Я не могла.
- Могла.
На мить стало дуже тихо. Меланія Гост зробила крок вгору.
- Ти знаєш правила.
- Знаю.
- І все одно порушуєш їх.
- Так.
Це прозвучало просто й без виправдань. І саме це на мить збило Меланію з пантелику.
- Ти розумієш, що змінюєш історію? - Холодно спитала вона.
- Ні. - Тихо відповіла мандрівниця в часі. - Я змінюю долю однієї людини.
- Це одне й те саме.
- Ні.
Вона зробила крок вниз.
- Для тебе - це точка на часовій лінія, а для мене - це жива людина.
Джоанна дивилася прямо в очі голови ФБР.
- Вона сміється. Вона боїться. Вона вірить, що сьогодні - найщасливіший день її життя.
У відповідь їй була суцільна тиша.
- І ти хочеш, щоб я дозволила її вбити?
Меланія не відповіла одразу.
- Це має статися.
- Чому?
- Бо так уже сталося у майбутньому.
- Яке ти боїшся змінити.
Це пролунало влучно. Жінка помітно напружилася.
- Це не страх. Це порядок.
- Ні. - Хранителька Часу похитала головою. - Це зручність. Ти захищаєш не час.
Вона зробила ще один крок. Тепер між ними перебувала лише одна сходинка.
— Ти захищаєш злочин.
Тиша стала гострою. Голова ФБР звузила очі.
- Обережніше зі словами.
- А як це ще назвати? - Пошепки, але твердо сказала Джоанна. - Вони її отруять та замурують у каміні. І ти хочеш, щоб я нічого не зробила? Якщо ти знаєш, що людину вб’ють… і нічого не робиш, то хто тоді ти?
Гувернантка не договорила. Проте й не треба було. Цього разу Меланія Гост промовчала, бо не знала, що сказати. Джоанна вдихнула.
- Я бачила, чим це закінчиться. С'юзанна не просто "подія." С'юзанна залишиться там назавжди, якщо я нічого не зроблю.
Тінь пройшла по обличчю голови ФБР.
- Якщо я нічого не зроблю. - Продовжила жінка. - Я стану частиною цього.
Меланія повільно підняла погляд.
- І ти готова зламати час заради цього?
Вона не відвела очей.
- Так.
Слова вимовилися без вагань, і це виявилося найнебезпечнішим. Голова ФБР дивилася на неї ще кілька секунд чи то оцінюючи, чи то вирішуючи. А потім рішуче сказала:
- Ти навіть не уявляєш, до чого це призведе.
- Можливо. - Відповіла Хранителька Часу. - Але я точно знаю, до чого призведе бездіяльність.
Свічка поруч здригнулася. Тіні змінилися, і на мить здалося, що щось між ними… тріснуло. Меланія відступила на крок.
- Роби як знаєш. - Тихо промовила вона. Джоанна затримала на ній погляд.
- Я знаю.
І ступила повз неї. Голова ФБР не стала зупиняти її, а тільки продовжила дивитися услід. Вперше за весь час у її очах з’явилося щось нове. Сумнів.