Вибір за тобою

Вибір за тобою

- Коханий, запросимо і твого брата на твоє день народження. Прийшов час для примирення, - запропонувала я, поправляючи волосся у дзеркалі.

- Не впевнений, що це хороша ідея, - відповів Максим, не відводячи погляду від ноутбука.

- Чому? Вам потрібно сісти та відверто поговорити один з одним, - я відсунула крісло та сіла йому на коліна.

Він сперся на спинку крісла та незадоволено поглянув на мене.

- Не хочу. Без нього спокійніше жити

Я погладила його по щоці та посміхнулася.

- Ти боїшся, що коли я побачу його в мене прокинуться старі почуття?

- Не говори маячні!

Максим злісно звів брови разом, скинув мене зі своїх колін та знову взявся за ноутбук.

- Але йому потрібно сказати про наше весілля. Він твій рідний брат. Ти не можеш викреслити його із свого життя, - наполягала я.

- Якщо хочеш подзвонити йому сама.  Тільки дай мені спокій, - роздратовано сказав він.

- Взагалі-то, ти почав зустрічатися з його колишньою дівчиною. Тобі б не помішало вибачитися.

Максим повернувся до мене та підняв очі вгору.

- Вибачитися? Ти у своєму розумі? Він зробив свій вибір, а я зробив свій.  Хоча, це ти мене звабила, - на обличчі з'явилася хитра посмішка.

- Звичайно! Я винна у вашій братерській війні. Дякую!

Я закотила очі та гнівно зітхнула. 

- Я більше не буду тебе благати про примирення з ним. Роби як хочеш. Але я йому подзвоню, щоб він завтра прийшов. 

- Як хочеш, - байдуже відповів Максим.

Його гордість завжди зашкалювала до максимальних показників. Він завжди говорить, що вибачаються лише дурні або невпевнені у собі люди, а він не з таких. Максим самовпевнений та вважає всі свої вчинки правильними. 

Надувши губи, я взяла телефон та написала повідомлення Давиду, що завтра ми чекаємо його на базі відпочинку. На моє здивування, він погодився.

Рік тому ми зустрічалися з ним. Чорнявий хлопець з голубими очима підкорив моє серце при першій зустрічі. Не пройшло і тижня, як ми вже були разом. Кохання з першого погляду, яке заполонило наші серця. Контроль над почуттями було втрачено. Мозок весь час перебував в коматозному стані. Почуття керували мною, що інколи було страшно. Я поводила себе, як наркоман, який живе заради дози. В моєму випадку, я жила ним. Його присутність була життєвонеобхідна. Рожева плівка кохання не спадала, навіть, попри його репутацію. Давид був улюбленцем дівчат, і ніколи не опускав пофліртувати. Навіть у моїй присутності. Але наші скандали закінчувалися черговим шансом та сліпою довірою. Я надіялася, що прийде час  і Давид зміниться, але цк була лише нездійсненна мрія наївної дівчини, яка безмежно кохала. На одній із вечірок, він зрадив мені. Пробачити було вище моїх сил, і я покинула його. Тим самим прирекла себе на вічні тортури. Давид оббивав пороги мого дому, стояв на колінах, просив дати йому шанс. Впевнював, що кохає мене. Але рана в серці була ще свіжа, і я не могла переступити через цей біль. Але згодом, після довгих роздумів, я вирішила дати йому останній шанс, але він вже був з іншою дівчиною. Помста - це був єдиний шанс розплатитися за страждання.  Я завзяла стосунки з його рідним братом, Максимом та непомітила, як сама себе заплутала у павутині любовного трикутника. Кохання до Давида не згасло. Я до сих пір, не розумію, як можна кохати людину,  не дивлячись на те, скільки болі від тобі приніс. Потай ми зустрічалися з  Давидом. Кохання поглинало нас з кожним разом все більше, але я не наважувалася поговорити з Максимом про наші стосунки з його братом. Всередині мене зупиняла невидима сила. Кінець кінців я дотягнула до того, що Максим зробив мені пропозицію. Не подумавши як слід, я погодилася. Можливо, не хотіла робити йому боляче, а, можливо, хотіла почати нове життя. Без Давида. Ось завтра, ми повинні всім друзям сказати про наші заручини. Тому присутність Давила була необхідною, щоб я нарешті розібралася в своїх стосунках та зробила кінцевий вибір. Я розуміла, що граюся з почуттями обох дорогих мені людей, і зі своїми також, але завтра потрібно ставити крапку в ції безгуздій грі. 

Я була шокована, коли побачити Давила в компанії  іншої дівчини.  В грудях відчула дикий біль та ревність, а потім мене охопила моторошна злість. Мені хотілося вирвати собі очі, щоб не  бачити цих любовних ласк. Максим був, навпаки, щасливий та, навіть, перекинувся з ним кількома словами. Давид не насмілювався дивитися мені в очі, а я не зводила від нього погляду.  Коли всі зібралися, Максим вирішив поділитися щастям.

- Друзі, мені потрібно вам щось сказати. Зовсім недавно я почав зустрічатися з чарівною дівчиною. Чесно, не думав, що вона покорить моє серце. Всі ви знаєте, що я досить холодний та стриманий чоловік. Так ось, кілька днів тому я зробив пропозицію, і вона відповіла " Так".

Максим підняв мою праву руку та показав каблучку, яка красувалася на моєму безіменному пальці. 

- Вітаємо, - в один голос прокричали друзі, тільки Давид стояв та лютим поглядом дивився на мене. Він зажав щелепу так, що були видно чіткі лінії його вилиць. Очі, як у скаженої собаки, яка готова розірвати жертву на дрібні шматки. Стакан, який він тримав у руці - впав на землю та уламки скла порозліталися по сторонах. Всі повернулися в його сторону та почали щось шепотіти між собою, поглядуючи на мене. 

- Вітаю, - крізь зуби сказав Давид, кинувши злісний погляд на свого брата. Довго не думаючи, він розвернувся та пішов. Всід за ним побігла його дівчина, яку він голосно послав. 

Максим стояв на хитро посміхався. Він був задоволений такою реакцією свого рідного брата. Тільки я відчувала себе бридкою та приниженою. Що ж я натворила? На очі навернулися сльози.

- Я зараз прийду, - прошепотіла я на вухо Максиму.

Не дочекавшись відповіді, я розвернулася та пішла вслід за Давидом. Через десять хвилин я знайшла його. Він сидів біля дерева та кидав шишки в землю. 

- Чому ти втік? - безглузде запитання, але я не знала з чого почати розмову. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше