1

На кухні вже всі зібралися ... Насичений аромат кави бадьорив не гірше самого напою, вже розлитого в маленькі фарфорові філіжанки.

Таня і Вадим обидва не любили розчинну каву з величезних кухлів. Краще раз на день насолодитися справжнім гірким смаком, замість підфарбованого незрозуміло чим окропом.

Перший ранковий поцілунок був не тільки гірким кавовим, а й солодким медовим. І це була не метафора. Почесне місце на столі, поруч з кавовим кобальтовим сервісом, займало блюдечко з медом.

Василевс пронявчав «доброго ранку», на мить відірвавшись від більш захоплюючого заняття - ретельного вилизування чорної шубки. У такі моменти його краще було не чіпати, щоб не отримати гострими кігтями по руках.

Вагітність зробила з Касею неможливе - вона стала ще більш лагідною й муркотливою. Одразу ж поважно підійшла до улюбленої господині й розляглася, виставивши помітно погладшавший животик. Таня нахилилася до своєї улюблениці, обережно її попестила.

Посиділа пару хвилин біля столу, погладжуючи Касю ногою; просто лінь було нахилятися. Прийняла рішення приготувати вафлі в електровафельниці. А то дивляться всі такими голодними очима, та й Вадима потрібно віддячити за прекрасну каву. Й, бажано, не тільки пристрасним поцілунком. Як то кажуть: «любов прийде та піде, а їсти хочеться завжди.»

Швидко приготувала рідке тісто, з ароматом ванілі, та поставила випікатися першу порцію вафель.

Бакс сів прямо біля плити, побоюючись, що йому не дістанеться випічка. Й даремно – незабаром на блюді стигли перші ласощі. Хоча, правильно сказати, їм не дали часу вистигнути, як слід, - швиденько розправилися з першою вафельною партією, звільняючи місце для тих, що потрапили на стіл пізніше.

Як чудово сидіти всім разом на залитій ранковим літнім сонцем кухоньці та неспішно насолоджуватися сніданком! Думати не хочеться про якісь там неприємності, залишені далеко за межами цього затишного маленького світу.

Після сніданку всі розійшлися по своїх справах. Звичайно ж, добре б було валятися цілий день в обнімку в гамаку, під старими яблунями в саду. Не хочеться, а все одно потрібно ...

Добре, що скриню із заповітними дорогоцінними каменями вдалося відкопати. Й саме в тому місці, яке Таня побачила у видінні в дзеркалі, перед тим як йти на церемонію вибору «Горпини» в купальську ніч.

Володіння цим скарбом було схоже на поведінку ірландського лепрекона з його таємним горщиком - заховати в надійне місце й не мати можливості їм особисто скористатися.

Хоча, ні, користь від скрині з камінням, як раз і була. Звичайно, кропітке та монотонне вивчення старовинних книг і посібників, дбайливо збережених попередніми травницями, - то так треба. А скринька давала той необхідний чарівний промінчик, який перетворював звичайні знання мінералів на таємниці поколінь травниць, що століттями використовували їх на благо.

Дуже сильно допоміг Вадим з вивченням мінералогії. Для Тетяни, стовідсоткового "гуманітарія", шкільна хімія була суцільним стражданням з неприємними спогадами про авторитарну вчительку, яка відбила все бажання вивчати предмет. А за допомогою коханої людини виходило розбратися якщо не в нетрях "граніту науки", то в основах - вже напевно.

Довгі години, проведені удвох в тиші кабінету Марії Іванівни, були важливі для обох. Часто Вадим приходив зі своїм ноутбуком й пірнав з головою в документацію своєї компанії. А Таня в цей час ретельно вчила мінералогію.

Крім дорогоцінних каменів-талісманів, в скрині було відділення, повністю заповнене самими цілющими мінералами. Кожен був в окремому мішечку з написом, виконаним старовинним каліграфічним почерком. Також на них було вишито зображення темно-зеленої сови - символу травниць.

Деякі з мінералів були вже в вигляді порошку, інші ж тільки належало подрібнити. Саме це Таня й робила за допомогою старовинної макітри, - глиняної миски, - облитою зовні глазур'ю та покритої зображеннями знову ж таки сов, а також макогона. Таке відчуття, що їх в руках тримала ще сама прародителька Софія!

Також не можна було заздалегідь заготовити велику кількість зілля. Тільки те, що потрібно було для виготовлення однієї порції порошку, тому стукати макогоном по дну макітри доводилося часто. Вадим зголосився допомогти в подрібненні сировини, але це було неможливо зробити - ні макітра, ні макогін, багато століть не терпіли жіночих рук.

Ось тільки він все одно допоміг Тетяні. Для виготовлення трав'яних, і з недавнього часу, мінеральних ліків потрібен був мед. Раніше він і так був у надлишку у травниці, його часто приносили в якості сплати за зілля.

Одного разу, в кінці липня, травниця та племінник Марії Іванівни ховалися в прохолоді кабінету від виснажливої ​​спеки. Таня сиділа зі старовинним рукописом в одній й лупою в іншій руці в кріслі-гойдалці. Саме сиділа, бо вдумливим вивченням це не можна було назвати. Вадим звично іронізував над дівчиною. Йому здавалося, що робив це без злоби, а вона вже готова була запустити в нього чимось важким.

Паралельно з «мотанням нервів» і роздаванням словесних вказівок по відео зв'язку адміністрації компанії, Вадим встигав моніторити сайт інтернет магазину, через який Таня продавала свої зілля.

Надішло термінове замовлення, для виконання якого травниці необхідний був мед. А запаси його, зкінчилися. Знову ця її забудькуватість з неуважністю разом!

Тетяна звично занурилася в самокопання. Але Вадим швидко взявся за вирішення проблеми:

- Іди до свого дому для прийому стражденних й ставай до подрібнення необхідної сировини. А я поїду в село куплю мед.

- Але, Вадим, хіба ... - дівчина, відчула себе маленькою дівчинкою, яку строгий учитель викликав до дошки.

- Всі питання - потім! До зустрічі на краю заповідного лісу.

З цими словами він притягнув до себе Таню, стиснув так, що кістки хруснулі. Кілька разів пробіг по дому в пошуках ключів від машини, гаманця й тому подібного. Бакс радісно скакав навколо нього, сподіваючись на поїздку з улюбленим господарем.