18

Наближався день напередодні  Івана Купала. 
Таня уперше з нетерпінням чекала наближення цього свята, точніше, воно зовсім ніякого значення не мало. Це ж повинно було стати особливим. 
У Поліссі збереглося багато старовинних звичаїв святкування. Й свої особливі ритуали були саме в цьому зачарованому лісі.  
Багато віків травниці, послідовниці справи цілительки Софії, виконували одну з головних ролей свята. Попри те, що цей час був найгарячішою порою збору лікарських трав, адже вони набирали найбільшу цілющу силу саме напередодні Івана Купала, на них ще й лягав почесний обов'язок плести купальскі вінки. 
А це було зовсім не так просто: вони були різних видів. Не лише найвідоміші - для дівочих ворожінь, але й ті, які оберігатимуть усі сільські забудови й худобу. 
Й ще не забути б про оберемки полину й кропиви - обереги від відьом й русалок, котрих шанували не лише, як річкових та лісових господинь, але й як хранительок цілющих трав.  
Такий захист був не лише для дверей й воріт, але й для самої травниці від злої лісової нечисті. Адже її чекав ще збір найцінніших трав, які неодмінно збирати треба до сходу сонця. У багатьох записах попередниць строго попереджалося: цілющі трави втратять свою силу, якщо їх зібрати при сонячному світлі. 
І відмовитися від цієї сумнівної честі ніяк не можна. Зробиш це - і тебе відразу ж відьмою оголосять. І пропадати тоді усій клієнтурі, що з таким завзяттям збирала. 
Можна було б попросити Вадима допомогти їй з плетінням обрядових вінків, але це було найсуворіше заборонено. Тільки травниця мала право на цей почесний обов'язок. Хоча, по правді кажучи, в інших селах дівчата самі складали вінки для себе й своїх обраних. 
На вечір вона була запрошена попаритися в лазні із сільськими дівчатами. Вони викупили у неї усі запаси чабрецю, братків, й, головним чином, - любистка - найулюбленішої дівочої трави. Відвар її стебел дарував волоссю м'якість й аромат лісової казки. Це був один з вірних засобів привернути увагу коханого. 
Часто Таню просили продати приворотне або заколотне зілля. У таємному зошиті Марії Іванівни вона знайшла вірне та безпечне рішення. 
Замість "присухи", тобто приворотного зілля продати суміш ароматичних лісових приправ. Додані в їжу, вони надавали їй приємного смаку та аромату, хотілося спробувати ще. Тобто, потрібний ефект був досягнутий. А "відсухой", або “заколотним” зіллям слугував сильний блювотний засіб. 
Підсумок: ніякого злого наміру та авторитет травниці – на висоті! 
Таня знесилена сіла на ганок свого лісового дому. Вона вже встигла приготувати вінки та розкласти їх біля приймального будиночка. 
Через пару годин буде здійснений обряд роздачі вінків найкрасивішою дівчиною навколишніх сіл. Перед тим її роздягали догола та обвивали від ніг до голови зеленими батогами барвінку. 
Дівчину називали Горпиной, на честь покровительки цього дня - Агрипини Купальниці. Із зав'язаними очима вона вказувала рукою на розкладені на траві сплетені уранці травницею вінки та запитувала: якій з дівчат він належить? Свіжий вінок обіцяв здоров'я та щастя з коханим, на відміну від того, що почав засихати. 
Від втоми злипалися очі, й Тані дуже хотілося наплювати на запрошення на свято. А що скаже Вадим, адже його - племінника шановної Марії Іванівни багато хто хотів побачити. І дівчата теж - із сумом подумалося травниці. 
А він зовсім й не поганий, дуже допоміг їй із залученням покупців. Створив для неї інтернет магазин лікарських трав, вів усю документацію. Їй залишалося займатися тільки виготовленням. 
Останнім часом Тетяна, зі схваленням Марії Іванівни, стала варити натуральну косметику по старовинним рецептам травниць. Саме це, та ще й невеликі подарунки у вигляді шматків квіткового мила завоювали таку гарячу любов місцевих жінок. 
Несподівано вона відчула: щось м'яке обережно ткнулося в її бік. Обернувшись, побачила солодку котячу парочку - Василевса та Касю. Кішечка одразу ж залізла до улюбленої хазяйки на коліна, а Василевс швидко промуркав: 
- Не убивайся ти так по тому, що ще не сталося. Не варто заздалегідь лякатися. Можливо, не так і страшно все буде. Зайди зараз в кабінет, там з тобою Марія терміново поговорити хоче. А потім бери під ручку Вадима світ нашого Петровича, та швиденько обоє на свято Купальниці. Пам'ятаєш, звичайно ж, він ще й Скакуном називається? 
- Спасибі, мій хранителю, пам'ятаю, звичайно ж. Парні стрибки через купальске вогнище. А тут як, самі без нас впораєтеся? 
- Ось тільки тебе забути запитав, як мені це усе охороняти. Тисячу років якось з цим справлявся. – одразу ж надувся кіт. 
- Ну гаразд, не гнівайся. Піду у будинок, заразом і Вадима треба знайти. Якщо хоче встигнути на свято, то нехай швидше красу наводить. Дівчатка чекати не будуть. - Таня поспішила заспокоїти чорного кота. 
З цими словами вона зайшла у будинок й трохи не закричала з переляку. Те, що вона побачила, було не для нервово слабких.