13

- Слава богу, опритомніла. А то я вже почав прикидати, де тут найближча психіатрична клініка. Сама розумієш, жити з божевільною в лісовій глушині - задоволення те ще. - Голос Вадима був несподівано різким, зовсім не схожий на той, що повернув її із забуття. 
Саме це і змусило скинути з себе заціпеніння: 
- Не дочекаєшся, - буркнула крізь зуби, і встала з м'якого килима, намагаючись приховати запаморочення. 
- Бачу, світські умовності забуті в лісі, доведеться з цим погодитися, нічого не поробиш. 
Він знову спробував надіти маску холодного презирства. А потім, напевно, згадав, що жити їм тут удвох ще дуже довго. 
Невимушено посміхнувшись, Вадим сказав спокійно: 
- Я знаю, чому ти така розлючена - тобі шашлику мого не дали. Поспішаю тебе заспокоїти: до їх приготування ще й не приступав. Чекаю тебе на дворі. Й не забудь про засіб від комарів, вони тут, як вовки. 
З цими словами, Вадим вийшов з кімнати, залишивши Таню дуже здивовану. 
І як це розуміти? Новітній аристократ вирішив зглянутися до плебейки, або вирішив зробити своє існування тут менш конфліктним? 
В їхньому становищі, хочеться того чи ні, а мирно співіснувати доведеться. 
Та ще голова продовжувала йти обертом від бурхливих подій цього, такого довгого, дня. Навіть однієї тільки зустрічі з Марією Іванівною через дзеркало, з подальшим зануренням у віртуально-історично-магічний світ вистачило б з головою на сьогодні. 
А були ще й безсонна минула ніч, пробудження о половині шостої ранку, та поїздка через пів країни в одній машині з шикарним, хоча й сердитим, чоловіком. Певну своєрідність додавали її кішка та собака Вадима. 
... Коли Тетяна вийшла з будинку в теплій кофті та з кремом від комарів в руках, вогнище вже горіло під мангалом. Кухар захоплено нанизував шматки маринованого м'яса на шампура. 
У партері, не відриваючись, дивилися на майбутню вечерю Василевс з Касей. Обоє розвалилися на траві й терпляче чекали на пригощання. 
Зовсім по іншому поводився Бакс. Він весело скакав із заливчастим гавкотом навколо хазяїна й намагався вихопити найапетитніші шматки прямо у нього з рук. Ні на які "Фу!», «Не можна!" він не реагував. 
Вугілля прогоріло, шашлики почали запікатися, і Вадим сів відпочити поряд з Таней: 
- Ну, і шумний же цей собака. Якби я тільки знав учора... 
- Про що ти тільки учора дізнався? Що цей собака увесь час гавкає й не реагує на твої команди? - дівчина сама від себе не чекала, що так от відразуж сама й викладе свої козирі на стіл. 
Вадим насуплено помовчав трохи й раптом весело посміхнувся: 
- Не вдалося заморочити тобі голову. Бакса я учора узяв з притулку. Спеціально, щоб тебе позлити. Почув в кабінеті нотаріуса, що ти береш з собою кішку. Ну, й вирішив зіпсувати тобі враження від поїздки. Вирішив узяти будь-якого породистого, обов'язково, великого, пса з притулку. З породистих собак був тільки Бакс. Коли я узяв його на руки, він так зрадів, що його заберуть звідси. Тому я не зміг відмовитися від нього, дивлячись в його веселі блискучі очі. 
Від мангала злегка потягнуло м'ясом, що пригоріло, й Вадим, поспішив зайнятися вечерею. 
Втомлена Тетяна, зігрілася та почала засинати, сидячи на розкладному стільці. 
Ось і стало на одну загадку менше. А скільки їх ще належить їй вирішити? 
Пошукала очима котячу парочку. Ось де панувала повна гармонія! Таня поспішила порадіти, що Кася ще зовсім малятко, й котенят найближчим часом у неї не буде. 
У відповідь на свої думки почула глузливе муркотання Василевса: 
- Моїй подружці вже півроку, а маленька вона така, через погане харчування у колишніх хазяїв. Між іншим, сусідів Вадима нашого Петровича по під'їзду. 
- Дякую тобі, мій хранитель. Ось же ж зараза! 
-Хто це зараза, це ти про мене? - обурився кіт. 
- Та, не ти, - відмахнулася травница.  Сусід мій новий. 
Знову почала засинати, коли її безцеремонно розбудив Вадим, сунувши їй в руки тарілку з ароматним і м'яким шашликом. 
Ну, звичайно заради такого варто було не засинати ще деякий час. Таня приготувалася нахвалювати з ввічливості приготоване блюдо. Але цього робити не довелося. 
Шашлик був смачний, навіть якщо дуже хотілося, чіплятися було ні до чого. 
Зробивши над собою героїчне зусилля, Таня виділила по шматку від своєї порції котячій парочці. Але запізнилася. Увесь " зоопарк" вже активно працював над своїми мисками, повними м'яса. 
Побоюючись заснути тут же на розкладному стільці, Таня подякувала кухарю й пішла до будинку. Попросила Вадима сьогодні зайнятися брудним посудом, а за це пообіцяла йому оладки на сніданок, за рецептом Марії Іванівни. 
Заснула вона миттєво, ледве встигнувши зняти свої улюблені кросівки.