10

Скоріш за все, Таня вже почала звикати до чудернацьких подій останніх днів. І кіт, що вміє розмовляти та якого зрозуміти може тільки вона, не сильно її здивував.  
- Рада бачити Вас, Василевсе, в доброму здоров'ї. - Якось не зручно було звертатися до такого незвичайного співрозмовника на "ти". Можливо, далися в знаки роки роботи в школі. 
Вадим незадоволено подивився на неї. Ну ось, тільки потепліло між ними, і знову - холод . І тут же почула знайомий мелодійний голос: 
- Не звертай увагу, Таня, всьому свій час. Щоб не привертати увагу, звертатимемося один до одного на "ти". Племінник почути зможе тільки безвинне муркотання.  
Хоч я й старіше за тебе на декілька століть, придетьсяя потерпіти таку фамільярність. Все ж таки ти - майбутня головна травниця цього лісу.  
За час цієї світської бесіди Вадим встиг не лише вивантажити свій та Танін багаж, але й кішку в переносці.  
Настала черга Бакса познайомитися з новим місцем проживання. Про свою невимовну радість він одразу ж  повідомив, безцеремонно задерши лапу на найближче дерево.  
Його заливчастий гавкіт не припинявся на мить. Василевс так незадоволено пронявкав, що навіть хазяїн голосистого цуцика здогадався про зміст цієї промови:  
- Вибач, друже, ну не залишати ж його було в притулку на півроку. - У відповідь почув тільки незадоволене "мняу".  
Чорний кіт підійшов до переноски, з якого котеня намагалося вилізти з лютим писком:  
- Не бійся, малятко, я тебе не скривджу, - почула дівчина його слова. Вже зібралася образитися, але вчасно зрозуміла, що вони призначалися кішечці.  
Таня швидко дістала сердиту Касю з "будиночка" й обережно посадила на траву, поряд з поважним котом. Котеня обережно обнюхало грізного Василевса, потім ласкаво замуркало й, щоб вже всім зовсім зрозуміло, розляглася на м'якій травичці пузиком догори. 
Кіт схваливльно цю виставу юної хвостатої артистки, та, задерши поважно хвіст, почимчикував до будинку.  
Він, як виявилося, чудово уміє відкривати вхідні двері пазуристою лапою. Вже на порозі, не обертаючись, муркнул до Тетяні, що чекає її за годину в кабінеті.  
Дівчина дістала три миски та наповнила їх кормом для тварин: дві – котячим, і одну - собачим. Василевса миска залишилася повною. Кішка та собака навіть не доторкнулися до неї.  
Усіма забута сова давно відлетіла, вона, напевно, не звикла до такої кількості джерел шуму.  
А Вадим часу даремно не витрачав. З глибини величезного багажника дістав сумку-холодильник з обідом з декількох блюд, акуратно упакованих на одній з автозаправок. Швидше за все, Таня усі ці приготування проспала, оскільки була не готова до такої передбачливості нового сусіда. Стала швидко прикидати в думці: скільки ж вона буде винна за таке розкішне пригощання. І тут же почула: 
- Ви мені нічого не винні. Я пригощаю, хочу вибачитися таким чином за свою грубість. 
- Таке вибачення не можна не прийняти. Давайте пройдемо у будинок і почнемо підготування до обіду.  
- Домовилися. Бакс, до мене! Тобто, поруч! - собака й вухом не повела на наказ хазяїна.  
Тетяну це зацікавило, але вирішила доки не говорити про це з Вадимом. Щоб знову не зіпсувати такий неміцний, до недавнього часу, мир.