7

Вночі Тетяна знову побачила той же самий дивний сон, але тільки з новим доповненням. Сова ніяк себе не проявила, тільки світло в кімнаті раптом стало якимсь зеленим.

Знайомий чоловічий мелодійний голос ледь не муркотав від задоволення:

 - Дякую Вам, благородна Тетяна, за турботу про Василевса. Він зовсім не такий тендітний домашній килимок, як деяким «темним» людям думається. Є невеликий запас сухого корму в автоматичній годівниці. Але це - зовсім вже пустощі. Василевс вміє за себе постояти не гірше за справжніх лісових котів. При нагоді, можна буде згадати неабияк забуті мисливські навички.

Сердечний привіт посилає Вам велика Софія. До нього поспішаю приєднатися і я.

Чекаємо з нетерпінням в нашому зачарованому лісі. І це - зовсім не жарт, а так - інформація до роздуму.

… Уранці почалася літня жара. Несподівано, 1 червня. Після дуже холодних і дощовитих квітня й травня.

Учора, ще в куртці ходила виносити Едика речі на мусорку, а вже треба думати про літній одяг.

 У черговий раз зрадівши своїй передбачливості, Таня сіла за швацьку машинку - терміново закінчувати нову сукню з синього трикотажу "мікромасло". Цей відтінок, синій "індиго" дуже йшов до її зелених очей. Коли вона прикладала до грудей майбутню сукню й дивилася на себе в дзеркало, очі починали світитися якимсь примарним світлом.

Кошеня теж відчувало незвичну жару. Якщо раніше Кася часто приходила поспілкуватися до улюбленої хазяйки, то тепер більше часу проводила лежачи на підлозі, волохатим пузиком догори. А усю неділю спокійно проспала у неї на колінах, іноді відволікаючись на гру з тенісним м'ячиком, або смакоту в мисці.

Сукня вже була майже готова, залишалося тільки пришити гудзики й треба було якнайскоріше збиратися в нотаріальну контору, яка знаходилася в іншому кінці міста.  
Таня завмерла перед дзеркалом, роблячи позначки прямо на собі, тобто на сукні, де буде місто для гудзиків. Ще раз пораділа, що передбачливо купила гудзики разом з тканиною, а не відклала на потім, як вона часто це робила раніше.

 Раптом кошеня ззаду неї, що мирно спало на стільці, прокинулося, здибило спинку й люто зашипіло на когось.

Дівчина обернулася на Касю, пошукавши очима джерело котячого роздратування. Але кішка люто шипіла на щось, або когось за спиною Тани. Озирнувшись до дзеркала, вона закричала від несподіванки. Прямо перед собою вона виразно побачила фігуру Марії Іванівни, нині покійної.

Спочатку вирішила, що їй привиділося це. Все-ж треба постійно носити окуляри, а не тільки під час роботи. Ось, вже й здається незрозуміло що. 
Можна було б появу родички в улюбеній теплії шалі (це в таке пекло!) списати на поганий зір, або на ту ж жару.

Можна, поки та не звернулася до Тані:

 - Не ввічливо з Вашого боку, дорогенька, не привітатися першою зі мною. Що зовсім від здивування дар мови втратили?

Дівчина, що стояла по іншу сторону дзеркала, тільки й змогла пробелькотіти:

- Добридень, Марія Іванівна.

Вчасно замовкла, ледь не встигнув поцікавитися самопочуттям літньої пані. Але та, здавалося, думки її прочитала:

- Так, самопочуття не дуже. Тільки зараз немає часу на церемонії. Моя порада тобі, Тетянко: з вдячністю приймай будь-яку, запропоновану тобі допомогу. Дуже мало в цьому, й не лише у цьому світі, тих, хто сам захоче тобі допомогти.  
Й, до речі, тобі дуже добре в цій сукні. До зустрічі. - Й розтанула, як туман вранці.

Таня, несподівано для себе, швидко опритомніла від заціпеніння.

Часу зовсім мало було. Викликав таксі заздалегідь, вона швидко пришила гудзики й закінчила "красу наводити".