4

Тетяну розбудив оберт ключа в замку вхідних дверей. Кошеня прокинулося та кумедно настовбичило вушка. У передпокої хтось був. 

Довелося терміново скидати дрімоту та обережно відчіплювати від себе кігтики. Посадивши кішечку в крісло, поверх ковдри, дівчина відкрила двері в коридор.

Там стояли, похитуючись й ніжно тримаючись один за одного, милий друг Едик й якась панянка богемно-бомжеватого виду. 

Бойфренд марно намагався згребти мізки в купку, та робив вочевидь  помітні спроби згадати: куди він потрапив і чому це він повинен виправдовуватися перед якоюсь там Тетяною. Та хто вона, взагалі, тут така, не цінує зробленої їй високої честі - спілкуватися з майбутнім світовим світилом культурного життя. Так, прийшов додому під ранок. Так, привів з собою палку шанувальницю його таланту. Коли це він присягався любити її одну до труни? Ах, не присягався, ну, тоді нехай ця сама Тетяна кинеться кабанчиком і організує їм опохмел із закусоном, щоб не визнаний геній з юною дівою підкріпили сили, неабияк підвитрачені на виставці та на застіллі. А потім ще й непомітно злиняє, щоб не відсвічувати своїм проїзаичним і позбавленим смаку фейсом. Раптом він з новою пасією усамітнитися забажає?

Під час усього цього діалогу, похмільний Едичка ставив питання та сам же на них відповідав, не утрудняючись звернути свою увагу на похмуре мовчання Тетяни. Інакше б він помітив: вона ніяк не бажала грати роль благородної подруги генія, не горіла бажанням виставляти на стіл делікатеси. Замість цього всього вона мовчки почала збирати речі милого Едика у велику сумку з характерним забарвленням в синьо-червону клітину на білому фоні. Кидала все скопом, абияк. Тому не відразу помітила, що відбувалося за її спиною.

Панянка, що так нахабно приперлася до неї в будинок о пів на сьомій ранку, в компанії колишнього милого друга Едика, з гадючою спритністю прослизнула до кімнати й стала там оглядатися. Тут ця Ельвіра помітила кішечку, що мирно дрімала на пледі. Шумне розчулення пухнастиком змінилося не менш гучним криком.  
Киця була відкритіша в проявах своїх почуттів, на відміну від Тетяни. Їй вочевидь не сподобалася стороння особа жіночої статі, про що вона тут же повідомила лютим шипінням і дряпанням. Тільки сили були нерівні, і кішечка шльопнулася на підлогу, отримавши стусан від Ельвіри. Подивилася докірливо на свою хазяйку й тужливо запищала, неначе заплакала.

Цього вже Таня стерпіти не змогла. З силою шпурнула безрозмірну сумку з шмотками прямо в мордяку Едику, одним стрибком підскочила до кошеняти, посадила до себе на плече. Малятко тут же заспокоїлося, перестало тужливо попискувати.

Ельвіра швидко розібралася в ситуації, що склалася, і заволала:

- Що ж ти коїш, селючка жирна?! І так Едик на тебе стільки часу витратив, а ти ще й цей волохатий гнидник надумала до нього у будинок притягнути! Та знаєш, що я з тобою зроблю зараз!

Ось даремно вона так наривалася! Ех, даремно. Тетяна була не лише далекою родичкою Марії Іванівни, але й новою "котомамою". А це, мабуть, серйозніше буде. Та й безсонная ніч з похмурими видіннями доброзичливості не додає.

Обережно підтримуючи кішечку на плечі, Тетяна з небаченою силою виштовхала в коридор Ельвіру. Потім навстіж розкрила вхідні двері та закинула далеко на сходи сумку з речами Едички.

Слідом за сумкою послідувала тушка колишнього милого друга. А в цей час Ельвіра починала вже опам'ятовуватися від такої несусвітної хоробрості хазяйки квартири. Але Тане навіть не довелося витрачати на неї улюблену дерев'яну качалку, куплену в сувенірному магазині в Чернігові.

Несподівано в передпокої стало тихо. Чутно було тільки тихе, незадоволене шипіння кошеняти, що намагалося захистити хазяйку. 

Тетяна пильно подивилася на незвану гостю, намагаючись вкласти в погляд увесь негатив, що накопичився за сьогоднішній ранок. А далі сталося диво! 

Ельвіра зблідла, ніби привида побачила, та мовчки почала задкувати спиною до виходу. Досягнувши рятівних дверей, вона бігом, ламаючи високі каблуки, кинулася до сходів. Взагалі-то, в під'їзді ліфт був працюючий. Але їй, мабуть, так зручніше було спускатися з дванадцятого поверху Тетяниного будинка.

Ошаленівши від такої несподіваної перемоги, хазяйка бойового котеняти не відразу прийшла до тями від власної сміливості. І тут в загальний тамбур вийшла сусідка з собакою на поводку:

  - Добрий ранок, Тетянко! Яка ж ти молодець, що вигнала таки цього баболюба та алкоголіка. А то узяв моду тягати до тебе шалав в твою відсутність.  
- Здрасьте, тітка Віра, - пробурмотіла дівчина. - Що ж Ви мені раніше таке про Едика не розповіли? Добре, хоч, я усі документи та цінні речі тепер тримаю у банківському сейфі, за мудрою порадою родички.

 - Й дійсно, мудра жінка твоя родичка. Ой, а хто це у тебе такий на плечі влаштувався, - ласкаво промовила сусідка.

- Моя нова подружка, поки без імені. До мене якось сама у вікно залізла. Ви не знаєте, можливо, у мешканців нашого під'їзду кішка кошенят народила? - запитала дівчина, пестячи сіру спинку кішечки.  
- В нашому - ні в кого, потрібно буде в сусідніх розпитати. 
- Буду дуже Вам вдячна за допомогу, тітка Віра.  
- А твій колишній полюбовник не заявиться сюди знову? Ключі, мабуть, у нього не відібрала.  
- Не встигла, тітка Віра, - зніяковіла дівчина.  
- Не велика біда, терміново викликай слюсаря та міняй замки в дверях. Загальний наш з тобою замок не міняй, мій собака його не пропустить далі за поріг. - Сказавши це, активна сусідка пішла до ліфта з собакою, який доброзичливо обнюхував кошеня. 
Тетяна поспішила до своєї квартири. У коридорі та кімнаті був погром. Й замки... Замки треба терміново замінити. І речі Едички залишилися: одяг в пранні та багато чого іншого, про що вона забула.

Котеня обережно дряпнуло кігтиком її плече, нагадуючи про свою присутність. Та як можна забути про таку бойову подругу, не інакше!  
Тетяна наповнила кішечці миску молоком й поклала поруч в пластикову кришку цілу курячу котлету, дбайливо приготовану для невдячного Едика.