Розділ 56. Голос, що не можна підробити

Розділ 56. Голос, що не можна підробити

Перші відгуки на нове оновлення «Дієвої Біблії» почали надходити вже через кілька днів. Люди, які раніше губилися серед безлічі суперечливих «проповідей» псевдосвященників, тепер відчували, ніби хтось відчинив перед ними вікно. Повітря стало свіже, думки — ясніші, а серце — спокійнішим.

Але там, де з’являлося світло, завжди приходила й тінь.

«Нексус Біо» швидко зрозуміли: якщо дозволити новій системі поширитися, то їхній план псевдо проповідників руйнувався на очах. Люди переставали слухати продажних проповідників. Все частіше вони запитували не: «Що сказав священник?», а «Що сказав Бог?» І ця різниця була смертельною для корпорації, бо підривало їх бізнес, який був заснований на брехні і злочинах, але це щільно маскувалося а тепер вийшло на зовні.

Тому почалася нова хвиля атак з їхнього боку.

Спершу — кібератаки. Сервери команди Данила накривалися шквалами фальшивих запитів. «Нексус Біо» намагалися підмінити оновлення «Дієвої Біблії» власними версіями. У них усе виглядало майже так само, тільки замість «Бог сказав» завжди з’являлася фраза: «Бог мав на увазі».

— Вони хочуть зробити клон, — сказав Семен, гортаючи код на моніторі. — Хочуть підмінити джерело. Якщо їм вдасться, ми отримаємо сотні тисяч пристроїв, які працюватимуть проти нас.

— Проти Бога, — поправив Данило

І саме тоді в них народилася нова ідея: захистити істину можна лише тоді, коли вона звучить у серцях, а не тільки на екранах.

***

У Києві призначили великий «духовний форум». Організаторами виступали ті самі псевдосвященники «Нексус Біо». Зала — на кілька тисяч людей, потужна реклама, гучні промови про «оновлену віру». Там мали прозвучати нові «тлумачення» Біблії, які виправдовували будь-яку несправедливість, маскуючи її під, начебто наведення ладу.

Команда Данила знала: це може стати переломним моментом. Якщо маси людей піддадуться маніпуляції, то навіть найкращі оновлення програми не встигнуть зупинити лавину.

Тому вони вирішили діяти.

— Ми не можемо йти туди зі зброєю, — сказав Данило. — Бо тоді нас оголосять ворогами народу. Але ми повинні принести туди світло.

— А якщо нас просто виженуть? — запитала Христина, яка відповідала за комунікації.

— Світло не можна вигнати, — відповів Данило. — Воно або світить, або його немає.

***

День форуму настав.

Зала сяяла люстрами, сцена була прикрашена золотими тканинами й величезними хрестами. Усе виглядало урочисто, але в атмосфері відчувалося щось холодне, штучне.

Першими на сцену вийшли «священники» з «Нексус Біо». Їхні голоси були поставлені, слова — вивчені напам’ять.

— Бог мав на увазі… — почали вони. І далі йшов потік виправдань жорстокості, користолюбства, байдужості.

Люди слухали, хтось кивав, хтось мовчав. У багатьох на обличчях читався сумнів. Вони відчували: щось не так. Але слова були сказані так красиво, що розум ніби боявся сперечатися.

І тоді підвівся Данило. Він не мав ряси, не мав золотого хреста. На ньому була проста сорочка вишиванка й звичайний планшет у руках.

— Дозвольте, — його голос лунав спокійно, але впевнено. — Ви кажете: «Бог мав на увазі». А я хочу показати, що Бог сказав, текстом Біблії і звичайною логікою.

Він відкрив «Дієву Біблію». На екрані засвітився текст:

> «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і ближнього твого, як самого себе».

— Тут немає натяків, — продовжив він. — Тут немає «приблизно» чи «можливо». Це слова, які не можна підробити.

У залі здійнявся шум. Хтось аплодував, хтось обурювався. Псевдосвященники спробували перекричати:

— Це вирвано з контексту! Бог мав на увазі зовсім інше!..

Але саме в цей момент «Дієва Біблія» активувала новий режим. На екрані почали з’являтися одне за одним уривки, що підтверджували головну думку: «Любов понад усе». Підіть навчиться: милості хочу а не жертви.

Зала замовкла. Люди дивилися і бачили: тут немає викручування. Слово саме пояснювало себе.

***

Тоді сталося те, чого ніхто не чекав. Один із псевдосвященників, ще молодий, раптом зупинився, закрив обличчя руками й тихо сказав:

— Вибачте… Я більше не можу.

Він зняв із себе рясу й кинув її на підлогу.

— Я роками повторював фрази, які мені писали. Але я ніколи не відчував, що Бог говорить через мене. А зараз… зараз я відчув.

Зала вибухнула. Одні кричали від радості, інші від обурення. Але те, що сталося, було сильніше за будь-які слова. Бо брехню можна прикрасити, а істину — тільки прийняти або відкинути.

***

Після форуму по всій країні почали ширитися записи з цього виступу. Люди бачили різницю: мертві слова проти живого Слова. Підробку проти істини.

«Нексус Біо» кинули всі сили, щоб дискредитувати Данила і його команду. Але чим більше вони намагалися, тим сильнішою виглядала правда. Бо вона була не в гаслах, а в серцях людей.

— Ми перемогли не криком, — сказав Семен, коли вони поверталися зі зборів. — Ми перемогли тим, що дали людям зрозуміти: Бог говорить прямо.

— Так, — додала Христина. — І головне, що тепер вони не так легко поведуться на слова «Бог мав на увазі».

Данило мовчав. Він дивився у вікно на нічне місто, де ліхтарі світилися, немов маленькі вогники віри. І знав: це тільки початок. Бо справжня битва — не на сценах і не в залах. Вона — у кожному серці.

І поки хоча б одна людина питатиме: «Господи, що Ти сказав насправді?»,  тобто танцювати коли грає весела музика і плакати коли співають жалібних пісень і тоді темрява ніколи не переможе.