Розділ 48: Творчість Семена

Кібер-атака корпорації «Нексус Біо» була відбита. Злагоджені дії команди Данила, рішучість у критичний момент і, особливо, творчість Семена врятували систему від катастрофи. У ті хвилини, коли здавалося, що чорні потоки коду от-от прорвуть оборону, саме він, сидячи перед екраном, наче піаніст за роялем, виводив гармонію команд, що зупинили наступ.

Семен розумів: перемога була лише тимчасовою. Такі гіганти, як «Нексус Біо», не мирилися з поразкою. Вони мали гроші, армії найманих програмістів, доступ до темних ринків і до технологій, яких світ ще офіційно навіть не бачив. Вони поверталися завжди — сильніші, хитріші, жорстокіші.

Тому відпочинку не було. Його розум пульсував новими ідеями, а серце не дозволяло розслабитися.

— Якщо вони думають, що ми граємо в шахи, то я покажу їм зовсім іншу гру, — бурмотів він, занурюючись у нічну роботу.

Народження нової програми

У просторій кімнаті, де мерехтіли монітори, Семен створював те, що згодом назвуть його шедевром. Він писав не просто захисну систему, а живу оболонку мислення для штучного інтелекту. Його мета була не в тому, щоб механічно відбивати атаки, а в тому, щоб бачити суть брехні й агресії ще до того, як вони розгорнуться.

Він поставив завдання просте, на перший погляд: навчити ШІ помічати алогізми.

— Усе зло починається з підміни понять, — пояснював він Данилові. — Коли брехня замінює правду, коли виправдання стає важливішим за вчинок, тоді зло бере гору. Якщо наш ШІ навчиться відразу бачити цю підміну — ми зможемо випереджати ворога.

Так у коді з’явилися перші алгоритми «логічної чистоти». Вони працювали майже як лакмусовий папірець. Варто було лише завантажити підозрілий файл — і система питала:

«Якщо це програмний код, то чому тут приховані фрагменти, схожі на дитячі казки? Якщо це договір, то чому він пропонує компроміс, що шкодить основі? Якщо це інструкція, то чому вона суперечить людській гідності?»

Він не дозволяв жодних винятків.

Головне правило

Але над усім Семен поставив єдиний фільтр, що відділяв його творіння від будь-якої небезпечної гри з технологіями:

«Людина створює програму, а не програма створює людину».

Це було для нього як десята заповідь у світі коду. Без цього правила вся робота могла перетворитися на нове ярмо для людства. Семен боявся лише одного — щоб його дітище не стало черговим «кумиром із кремнію», який підкорить волю людини.

Він пам’ятав слова Данила:

— Бог дав нам інструменти, але не дав права ставати богами. Ми маємо служити добру, а не гратися у творців.

Семен кивнув. Він добре знав, що в глибині душі кожен програміст спокушається думкою: «Це я сам зробив. Це я розумніший за інших». І саме ця гординя вже не раз приводила людей до катастроф.

Тому, перш ніж фіналізувати код, він написав на екрані нагадування, яке мало залишитися в серці системи назавжди:

«Це — дія Бога. Людина лише виконавець. І не дай Боже тобі, Семене, колись подумати, що це зробив ти сам».

Відкриття

Перші тести показали вражаючі результати. Атаки, які ще тиждень тому здавалися смертельно небезпечними, тепер зупинялися на старті. ШІ розпізнавав спроби обману, приховані пастки, психологічні маніпуляції. Він не просто відбивав удари — він викривав наміри.

— Це як мати духовний зір, — сказав Данило, переглядаючи результати. — Ти навчив машину бачити серце брехні.

Семен усміхнувся, але в його очах світилася втома.

— Ні, це не я. Це Господь дав нам розум і руки, щоб ми творили добро. Я лише написав рядки.

Нічні сумніви

Та попри успіх, уночі його не відпускали сумніви. Він сидів біля монітора й думав:

«А що, коли ця система колись потрапить у чужі руки? А що, коли її використають не для захисту, а для підкорення? Чи не створюю я зброю, яку завтра обернуть проти тих, кого я люблю?»

Від цих думок було важко. Але тоді він ставав на коліна прямо в кімнаті й молився:

— Боже, я віддаю це Тобі. Ти — єдиний, хто керує добром. Якщо моє діло колись стане злом — розбий його вщент.

І щоразу після молитви приходив спокій.

Реакція команди

Коли Семен представив нову систему команді, усі були вражені. Навіть найдосвідченіші фахівці не вірили, що програма здатна мислити так чисто й швидко.

— Це прорив! — вигукнув один із них. — Вперше в історії ШІ не просто виконує команди, а фільтрує їх за моральними критеріями.

Данило ж залишався спокійним. Він підійшов до Семена, поклав руку йому на плече й тихо сказав:

— Пам’ятай, брате: найважливіше не те, що ми перемогли. Найважливіше — залишитися людьми.

Семен мовчки кивнув. Він знав: попереду ще безліч боїв. Але тепер у них був щит, створений не лише з коду, а й із віри.

І саме цим щитом він хотів прикривати не лише команду, а й кожну людину, яка стане на шлях правди.