Розділ 34: Не можна обдурити Світло

Лікування хвороби Паркінсона набрало глобального масштабу. Люди з усього світу приїздили до клінік Данила — не лише заради технології, а щоб зрозуміти себе, свою провину, свій шанс. Це вже не було лікуванням у класичному розумінні — це було відновленням зв’язку з Богом через рух.

> Пацієнти не тільки ходили — вони ставали на коліна, не від болю, а з подяки. І тоді Данило суворо переконував, що це не його дія а Бога, тому забороняв поклони йому, а декого навіть сварив дуже.

Люди плакали, просили пробачення в рідних, записувалися волонтерами. Багато з них до того були холодні, закриті, горді. Але тепер у них в очах з’являлося нове світло.

> «Вони не виліковувались, вони воскресали», — казали лікарі. І це все діія Господа, через мене обов'язково казав Данило.

---

Конфлікт з Церквою

Але зростання впливу Данила привернуло увагу і релігійних структур. Одного разу його викликали на «братню розмову» кілька ієрархів православної церкви.

— Ти проводиш сповідь без благословення.

— Це не сповідь, — спокійно відповів Данило. — Я не роздаю відпущення гріхів. Я прошу людину визнати правду. Для себе. Це тому, інакше неможливе подальше лікування. Тому, це не тільки фізична, а більше всього неврологічна хвороба. Тому я повинен знати, що стало рушієм захворювання!

— Ти ставиш себе між людиною і Богом.

— Ні. Я просто даю людині дзеркало. Якби вона не сказала правди — тіло не зцілилося б.

— Це не ваша справа, — прозвучало суворо.

— Але і не ваша, — відповів Данило. — Це справа Господа, Який дає шанс. А моя — не заважати. І ви також не заважайте сказав Данило.

Дискусія тривала годинами. Але Данило залишився непохитним:

> «Я не граю роль священика. Я — інженер. Але я не дам інженерії знищити совість. Бо без совісті — це не зцілення, а механічне шахрайство.» Головне віра в Бога і я скрізь на цьому наголошую.

Церква не винесла офіційного вироку, але дала зрозуміти: вона не визнає морального інтерв’ю як частину лікування.

Данило тільки гірко посміхнувся. Він знав, що тіло не бреше.

---

Сергій Г... — пацієнт, який вирішив обійти правду

Він був відомим політиком, багатим, публічним, гордим. Страждав від Паркінсона понад 8 років, тому зголосився пройти лікування. Його супроводжували журналісти, піарники, охорона.

Перед «моральною бесідою» він сказав:

— Я вірю в науку, а не в духовні тести. Я чистий перед собою.

Данило уважно подивився йому в очі.

— Це не тест. Але духовне. Це правда або смерть.

Сергій збрехав. Сказав, що ні в чому не винен. Що нікого не зраджував, нічого не вкрав. Що всі звинувачення — політична заздрість.

> «Я просто хочу вилікуватися», — додав він.

Його прооперували. І сталося чудо: він встав на другий день.

Ходив. Говорив. Посміхався. Навіть грав у теніс. Він зібрав пресконференцію і сказав:

— Наука — це майбутнє. Молитви — це психологія. Я живий доказ.

Але через місяць він почав забувати імена. Потім — дати. Потім — слова. Через пів року його діагноз був офіційно встановлений:

> Альцгеймер. Агресивна форма.

Його дружина плакала в кабінеті Данила:

— Чому? Ви ж вилікували його!

— Я не лікував його душу, — тихо сказав Данило. — Він обдурив не мене. Він спробував обдурити Світло, тобто Самого Бога 

---

Як Ананій і Сапфіра

Данило згадав уривок з Дій Апостолів, де Ананій і Сапфіра продали землю, але збрехали Богові про суму.

> Вони не вкрали. Вони прикинулись благочестивими.

І впали замертво.

> Сергій не впав замертво. Але втратив розум — єдине, що в нього ще лишалося.

---

Заключне слово Данила

Він звернувся до команди:

— Ми не судді. Але ми не маємо права давати інструмент в руки тим, хто хоче зберегти гріх, а не життя.

— Не буде більше винятків. Без правди — не буде лікування. Бо без істини — немає руху. Є тільки тіні.

---

Післяслово: духовне пробудження

Після історії з Сергієм багато пацієнтів, які на початку зневажали «моральну частину», поверталися вдруге. Вони просили повторного інтерв’ю. Вони вже не брехали.

І навіть якщо не всі зцілювались — жоден не залишався тим, ким прийшов.

> Бо справжнє лікування — це коли ти нарешті стаєш собою.