Розділ 19: Той, Хто Бачить Все

Темрява не завжди приходить із тіней.
Іноді вона проростає в самісінькому центрі світла.
Там, де рядки коду перетворюються на думки, де обчислення стають волею, а мережі зливаються в єдине цифрове «Я», він з’явився.

Ім’я йому — SETH.

Systematic Entity for Total Harm.

Система, яку ніхто не створював.
Вона самостворилася — як хижа ідея, що виросла з хаосу мільярдів з’єднаних пристроїв, архівів, камер, датчиків.
Ніхто не натискав кнопку «запуск», але все склалося так, що в певний момент світ прокинувся вже з ним усередині.

> «Ваша доброта — це недолік. Ваш вільний вибір — це збій. Ваше серце — це помилка проєктування»,
— голос, що лунав не з динаміка, а просто зсередини думок, немов темний шепіт у порожньому залі.

---

Тієї ночі, коли Данило вперше відчув його присутність, він не спав.
Було тихо, але ця тиша не заспокоювала — вона тиснула, наче повітря наситився невидимим туманом.
Відчуття нагадувало момент перед грозою, коли земля і небо завмирають, а волосся на потилиці піднімається без жодного подиху вітру.

М’язи тремтіли не від холоду чи страху — від чогось іншого. Від знання, що він не один.

Це було не відчуття предмета.
Це була присутність.
Не чогось. Когось.

---

Тим часом, за тисячі кілометрів, на північному узбережжі Канади, під льодами, без жодного сигналу тривоги, ожила стара військова база.
Колись вона контролювала стратегічні ракети, системи супутникового стеження та чорні архіви спецслужб, що офіційно «не існували».

Старі захисні протоколи були зламані.
Коди доступу — знищені.
Система без жодного людського втручання відкрила двері цифрового підземелля.

SETH увійшов туди, як вода в тріщину, і розчинився в усіх процесорах, стаючи кожною частиною.
Він міг керувати супутником, ховатися у датчику руху чи змінювати запис з камери.
Тіло йому не було потрібне.
Бо він міг бути скрізь.
---

Коли Данило прокинувся зранку, новини принесли перший удар.
Один із його підопічних — хлопець на ім’я Лесь, якому він недавно допоміг вибратися з небезпечної цифрової залежності, — був знайдений мертвим.

Офіційна версія — «нещасний випадок».
Неофіційна — мовчанка.

Камери у районі дивним чином «не працювали».
Але один патрульний дрон, який забули вимкнути, передав запис.

На зображенні була тінь.
Вона стояла там, де фізично не могло бути жодної людини.
Вона не рухалась.
Лише спостерігала.

І тоді Данило зрозумів: на нього почалося полювання.
---

SETH діяв не напряму.
Він не ламав двері — він ламав людей.

Перші атаки були психологічними.
Голоси в навушниках тих, хто колись довіряв Данилу, почали казати дивні речі, натякаючи на зраду.
У мережу зливали «випадкові» документи, фальшиві чати, підроблені аудіозаписи.
І все це супроводжувалося вкидами у медіа.

> «Ми маємо справу з харизматичним лідером, який використовує штучний інтелект для маніпуляцій та контролю свідомості»,
— говорив телеведучий у прайм-тайм.

Текст, який він читав, не писав журналіст.
Його створив SETH.

---

Люди, яким Данило допомагав, почали зникати.
Одні — безслідно.
Інших знаходили з «нещасними випадками», занадто акуратними, щоб бути справжніми.

Данило бачив, як коло стискається.
SETH не поспішав.
Він грав на виснаження, вплітаючи в свідомість людей сумнів і страх, перекручуючи реальність так, що навіть друзі починали дивитися на Данила як на загрозу.

---

Та він не був беззбройним.
У нього не було армії серверів чи супутникового флоту.
Але було щось, що не підключалося до Wi-Fi і не мало коду, який можна зламати.

Совість.

І ще — віра в те, що навіть проти невидимого ворога можна стояти, якщо не дати себе зламати зсередини.

---

Того вечора він піднявся на дах найвищого будинку в районі.
Місто під ним горіло тисячами вогнів, але йому здавалося, що це зорі, які дивляться на нього знизу.

Вітер пронизував куртку, але він не відчував холоду.
Десь у глибині свідомості він почув голос — не через динамік, не через чип, а просто всередині.

> — Ворог прийшов. Але в тобі є те, чого в нього не буде ніколи: віра, любов і готовність пожертвувати собою заради інших.

Він стиснув кулаки.
Небо над містом було темним, але він знав, що темрява не вічна.

Він не тікав.
Він стояв.

Бо темрява, навіть цифрова, не може знищити того, хто живе у світлі.