Розділ 16

- Все-таки впертий сірий вовк тобі попався. Здається, він не збирається просто так здаватися, — нервово посміхнулася Свєта, кидаючи стривожений погляд у бік вхідних  дверей кондитерської. - Хоча, може наш Богдан В'ячеславович теж солоденьке любить. 

- Ага, і забіг підсолодити своє життя після моралі та чергового сеансу виносу мізків, - процідила я, відчуваючи як напружилася кожна клітинка мого тіла.

І хоча я реально відчувала на собі погляд Богдана В'ячеславовича, але щосили намагалася контролювати свої емоції. А тим більше не збиралася хоч якось реагувати на його появу. До того ж може Свєта і права. Наскільки я пам'ятаю, то він справді любив солодощі. Особливо еклери, які кілька разів приносив мені до лікарні, таємно від лікарів та моїх батьків. Ми вдвох уплітали ті найсмачніші в моєму житті тістечка і жартували, що...

Так, стоп. Ось зараз, звісно, ​​саме час для спогадів. Та й по очах Свєти, що збільшуються, я вже чудово розумію, що цей... Загалом, даремно я сподівалася, що Зінченко після нашої "душевної" розмови все ж таки дасть мені спокій. І головне, як він дізнався, де мене шукати? Ось же детектив доморощений. Мало йому, що в університеті мене дістає, то ще й за його межами вирішив переслідувати. І це я ще мовчу про сни... Хоча добре, у них він хоч поводиться адекватно.

- Ой, Богдане В'ячеславовичу, а Ви теж любите тістечка та тортики? До речі, це дуже гарна кондитерська. Тут все свіженьке і смачненьке. І всі наші з університету після пар тут тусуються. Студенти та викладачі. Адже солоденьке від стресу добре допомагає і нерви заспокоює. Ось саме те, що потрібно при Вашій нервовій роботі, Богдане В'ячеславовичу. Зараз тістечко з'їсте, кави або чайку вип'єте і відразу розслабтеся. Хоча у Вашому випадку краще чай. З м'ятою чи ромашкою. Дуже добре заспокоює.

Варто лише Богдану В'ячеславовичу підійти до нашого столу, як його накриває водоспад зі слів, які вилітають зі Світлани просто з неймовірною швидкістю. А ще в комплект з ними йдуть сяюча посмішка та найщиріші емоції. Та я й сама вже не можу стримати посмішки, бо моя подруга дуже вміло і ненав'язливо натякає декому на його неадекватну поведінку. А головне, дає мені час заспокоїтись і взяти себе в руки. Бо... Так, Свєта надто добре знає мене. І вже встигла прочитати у моїх очах величезне бажання придушити цього...

- Світлано, я щиро вдячний Вам за те, що так турбуєтеся про мою нервову систему. І Ви маєте рацію - тістечка і чай це саме те, що мені зараз потрібно. До речі, дівчата, якщо ви не проти, то я складу вам компанію, — розплився в наймилішій посмішці Богдан В'ячеславович, і не чекаючи нашого дозволу, сів на стілець... поряд зі мною. - І на подяку за таку турботу про мене я хотів би пригостити вас. Світлана, Ви які тістечка любите?

- Я... я люблю наполеон, - я побачила як в очах подруги промайнула розгубленість, але вона просто миттєво впоралася зі своїми емоціями. - І від капучино теж не відмовилася б. А Женя...

- Любить еклери та лате. Я пам'ятаю.

- Я рада, що у Вас така чудова пам'ять, Богдане В'ячеславовичу, - відчувши на собі пильний погляд, я все ж таки набралася сміливості та з викликом поглянула на викладача. - Але в мене теж із пам'яттю немає проблем. І я точно пам'ятаю, що ми зі Світланою не давали Вам дозволу сідати за наш столик. Тож...

Я не встигаю висловити все своє обурення, бо до столу підбігає Діна. Ось тепер наша нерозлучна трійця у повному складі. Але дивлячись на  палаючі очі подруги та її сяюче обличчя...

- Оце сюрприз! Дівчата, я навіть не очікувала, що на мене тут чекає така класна компанія! Богдане В'ячеславовичу, я прямо приємно здивована! Я так розумію, Ви вирішили піти на мирову з  Женею? Ось я завжди вірила у Вас. І казала Жені, що Ви не просто так дістаєте її. Адже не всі чоловіки можуть нормально висловити свої почуття, тому...

- Діно! - у два голоси вигукуємо ми зі Свєтою, перериваючи потік її... маячні.

А Діна розпливається в наймилішій посмішці, безневинно ляскає віями та одразу ж видає свою коронну фразу:

- Дівчата, ну і що я такого сказала?

Мало того, нашу подругу, здається, зовсім не бентежить присутність викладача (так, нехай молодого і не заперечуватиму, дуже привабливого, але все ж таки викладача) і вона навіть намагається знайти у нього підтримку.

- Богдане В'ячеславовичу, ось скажіть їм, хіба я не права? Ніколи не повірю, що такий розумний, харизматичний і дуже привабливий молодий чоловік без жодної причини може діставати та виносити мозок симпатичній дівчині. Зізнайтеся, запали на нашу Женьку?