Розділ 10

Ось чесно, якби мені так жорстко вказали на двері, то я, напевно,  просто миттєво зникла, випарувалася, провалилася крізь землю. Загалом, постаралася б, якнайшвидше і будь-якими шляхами втекти з цього будинку. Але, напевно, в Інги справді дуже своєрідний характер. А якщо називати речі своїми іменами, то вона - нахабна, цинічна і надто самовпевнена стерва. Яка, мабуть, вперше у своєму житті, отримала гідну відсіч. І ще не зовсім розуміє, як так вийшло, що  таку прекрасну  і неперевершену принцесу посміли образити й принизити на очах у її друзів.

- Ніко, Ксюша, хлопці, а ви чому мовчите? - голос Інги знову звучить зло, обурено та вимогливо. - Ви ж бачили як ця нахабна...

Дівчина на мить замовкає, мабуть, все ж таки не наважуючись говорити гидоти про мене. Ну, тут все цілком логічно. Я б теж не наважилася переходити на особистості, якби наді мною нависали двоє здоровенних хлопців, з палаючими гнівом очима. Тим більше, що вони їй сказали? Правильно. Час пішов.

- Ви що, зовсім з глузду всі з'їхали! Адже вона спеціально... цей торт. Вона... принизила мене! А ви всі..., — верещить, захлинаючись злістю, Інга. - Ви мали... підтримати мене! Та цій наглій стерві, яка зустрічається з Артемом тільки заради грошей... взагалі не місце в нашій компанії!

- Інго, ну, ти так уже не перегинати. Женя  хороша дівчина.

Я перевожу здивований погляд на Дмитра, від якого точно не очікувала підтримки. Мені чомусь здавалося, що цей хлопець був найзарозумілішим з усієї компанії. А тут раптом такий несподіваний поворот.

- А те, що в тебе до неї особиста неприязнь... Так у тебе навіть із дівчатами з нашої компанії натягнуті стосунки. Це всі знають.

Дмитро окидає поглядом дівчат і хлопців. А ті невпевнено (напевно, з гримучою змією Інгою реально ніхто не хоче зв'язуватися, адже зуби у неї точно отруйні), але все ж кивають, підтверджуючи його слова.

- Ви всі зрадники! – Інга вищить так голосно, що мені здається - ми всі можемо реально оглухнути від її крику.

– Так, все. Настав час закінчувати цей театр одного актора, — скривившись, рішуче промовив Валера. - Тим більше твій час минув, Інго. Пробач, оплесків та квітів не буде. Але з огляду на нашу давню дружбу... Так вже й бути, я відведу тебе до ванної кімнати, щоб ти привела себе до ладу. І у твоїх інтересах -  мовчки та спокійно скористатися моєю добротою.

І напевно, побачивши по виразу обличчя Валери, що продовжувати істерику більше не варто, Інга, ще раз окинувши всіх нищівним поглядом, пішла за ним. А коли вона зникла за дверима, я почула як у кімнаті пролунало дружне, полегшене зітхання. 

А ось мені, якщо чесно, не стало легше. Слова Інги, просочені злістю, ненавистю й отрутою, все ж таки встигли проникнути в моє серце, розкриваючи рани, які вже зарубцювалися. Адже я так намагалася...

- Женя, навіть не надумай серйозно сприймати слова Інги. Вона просто біситься через те, що ти змогла дати їй відсіч. А тут ще й наша компанія підтримала тебе. Так що не навантажуй себе різною нісенітницею. І взагалі, ти в мене найгарніша, найрозумніша і найталановитіша дівчина, — заспокійливо посміхнувся Артем, обіймаючи мене. - Чесно, сама - сама. Хоча...я тепер трохи побоюватимусь тебе. 

І ось чесно, варто мені опинитися в теплих і надійних обіймах Артема, як всі мої страхи й сумніви почали зникати. А коли я згадала обличчя Інги, прикрашене тортиком...

- Боїшся, якщо колись розлютиш мене, то я зроблю тобі таку ж кремово - бісквітну маску? - посміхнулася я, притискаючись до його грудей.

- Ти все ж таки неймовірна дівчина, - вибухнув сміхом Артем. - Мені реально дуже пощастило. І я тебе нікому не віддам. Чуєш, дитинко, ти моя.

- Навіть попри те, що я ніхто і полюю за твоїми грошима? - тихо промовила я, пильно дивлячись в очі хлопця.

- Ось же Інга... стерво! Все-таки встигла впорснути свою отруту, — з роздратуванням видихнув Артем, але, напевно, відчувши, як я напружилася від його різкого тону, швидко взяв під контроль свої емоції. - Жень, давай домовимося, що ти, ось прямо в цей момент, забудеш про всю ту маячню, яку несла Інга.

- Повністю підтримую Артема. Не варто брати близько до серця злісне шипіння змії. Тим більше, що вона вже поповзла додому. Женя, я ж тобі казав - не настільки Інга отруйна, щоб не можна було знайти протиотруту від її укусів. І твій трюк з тортиком - це було дуже феєрично і приголомшливо! Ось чесно, ти зробила мені ще один неймовірно класний подарунок, -  підійшовши до нас, розплився в задоволеній посмішці Валера.

- Валеро, пробач мені. Але я справді не хотіла зіпсувати тобі свято. І тортик... Він був такий гарний і, напевно, смачний, — тихо промовила я, винувато дивлячись на хлопця. - Але ж у мене правда не було...

 - Женя, а ну, припиняючи перепрошувати. Та ти, можна сказати, зробила мій день народження незабутнім. Ось чесно, розповідатиму про нього своїм дітям і онукам. А за тортик не хвилюйся. У мене є ще один. Мабуть, у мене чуйка спрацювала і я замовив два торти, — підморгнувши мені, весело засміявся Валера. - Так що, хлопчики та дівчатка, ще раз прошу до столу, а я схожу за тортиком. І якщо ніхто не заперечує, я все ж таки ще раз задув би свічки та загадав бажання. А то я не впевнений, що ті, які я загадав раніше здійсняться. Тож день народження продовжується. Винос тортика – дубль два.