Розділ 9

- Ой, вибач. Я така незграбна. Просто хотіла ближче розглянути тортик, от і зачепила ненавмисно тацю.

Сама собі дивуюсь, наскільки реалістично граю щире каяття. А для більшої достовірності ще й невинно плескаю віями. Хоча, дивлячись на обличчя Інги, прикрашене кремово – бісквітною масою, мені дуже складно стримати сміх. І хоча я ніколи не була цинічним стервом, але в цьому випадку так і хочеться спитати...

- Ну, і як тортик? Смачний? - повислу тишу порушує глузливий голос Валери, який зовсім несподівано озвучує мої думки.

І його слова ніби служать сигналом для притихлої компанії, яка за мить вибухає дружним сміхом.

"Ого, а мій  тортик зайшов крутіше, ніж сік, який Інга

"випадково" перекинула на мене. По ходу вона реально навіть друзів вже дістала своїм... своєрідним характером, — подумки посміхаюся я, дивлячись на Інгу, яка все ще перебуває в повному шоці. - Ну, пробач, подруго, ти першою почала цю війну."

– Ти! Як ти... посміла! Та я тебе! - Злісне шипіння Інги змінюється гучним вереском, який заглушає дружний сміх.

І не знаю як у решти дівчат і хлопців, але в мене, ось чесно, навіть у вухах починає дзвеніти. Тепер я розумію чому цій неадеквашці з дитинства ніхто ні в чому не міг відмовити. Спробуй не виконай чергової примхи цієї пожежної сирени. А про злісний, наповнений агресією та ненавистю погляд я взагалі мовчу. Від такого погляду може й нервовий тик розпочатись. І це вона ще не повністю розплющила очі, що злиплися від крему. Ех, все-таки шкода, що тортик не вдасться спробувати!

- Ти це спеціально зробила! - вереск Інги стає ще пронизливішим, а її обличчя спотворюється ненавистю та злістю.

Мда, навіть красивий, і я впевнена, смачний тортик не може приховати справжнє обличчя цієї злої фурії. Хоча... Валера мав рацію, образ гримучої змії їй більше підходить. І, здається, ця рептилія готується напасти на мене.

- Та я тебе зараз!

- Тільки посмій торкнутися її!

Вереск Інги заглушає грізне гарчання Артема, який стає між нами, закриваючи мене собою.

- Вона принизила мене! При всіх! А ти захищаєш її?! І всі ви...

- Ти сама винна, - рішуче перериває істеричні крики Інги Артем. - Усі бачили, що саме ти спровокувала Женю. І тепер я навіть не сумніваюся, що та витівка із соком не була випадковістю. Інго, ти перейшла всі межі й отримала те, на що заслужила.

- Ти ... ти серйозно?! Ти ще й захищаєш її?! Захищаєш цю... Та вона ніхто! - Інга просто фонтанує злістю та ненавистю, здається, навіть забувши про те, що її обличчя прикрашене залишками торта.

Ну, зрозуміло, вона ж не очікувала що її підступний план обернеться проти неї. І зараз я, а не вона повинна була почуватися приниженою і стати посміховиськом для її друзів. Тож не дивно, що тепер ця змія бризкає отрутою і намагається хоч словами болючіше вкусити мене.

- Інго, у тебе є останній шанс закрити рота і не нариватися на неприємності, - застережливо цідить Артем, нависаючи над нею. - Я ще раз повторюю – ти сама винна в тому, що сталося. Так що моя тобі дружня порада - включи, нарешті, мозок і заспокойся. До речі, хочу тобі нагадати, що Женя не стала битися в істериках і псувати всім настрій, коли ти "випадково" вилила на неї сік. 

Не знаю, які саме слова Артема більше зачепили Інгу - про мене чи про те, що їй потрібно включити мізки (в наявності яких я дуже сумніваюся), але в її очах спалахнуло справжнє пекельне полум'я. І я була впевнена, що так просто вона не заспокоїлася. А коли на її губах з'явилася зловісна посмішка...

- Значить, кажеш не стала псувати всім настрій? Так, а навіщо їй псувати стосунки з тобою та твоїми друзями? Адже вона так вдало підчепила багатого хлопця. А головне дуже вчасно. Спортивна кар'єра твоєї чемпіонки накрилася, — прошипіла Інга, окидаючи мене нищівним поглядом. - Та й, мабуть, не такою вже вона й талановитою була, якщо навіть не змогла у спортивній школі тренером...

– Рота закрила! 

Я здригаюся від грізного гарчання, Артема та Валери. Та й Інга, від їхнього гучного, синхронного крику сіпається так, ніби її тіло пронизало розрядом електричного струму. А злість і ненависть у її очах миттєво змінюються розгубленістю та страхом. 

- Хлопці... ви... я...

- Ти зараз закриєш свого рота і... У твоїх інтересах якнайшвидше зникнути. І твоє щастя, що я не можу дозволити собі вдарити дівчину. Була б ти хлопцем... — злісно цідить Артем, стискаючи кулаки. - Загалом, час пішов.

- Ти... не господар цього... будинку, - насилу видихає Інга, кидаючи розгублений і... благаючий погляд на Валеру. - І тому не маєш права...

 - Зате таке право маю я, - різко перериває її хлопець. - Інго, я попереджав тебе. І це тільки твоя проблема, що ти ігноруєш дружні поради, навіть не намагаєшся робити висновки та поводиться як... Тільки заради того, що ми дружимо з тобою багато років, я не озвучуватиму всі свої думки. Ну, а в іншому я цілком погоджуюся з кожним словом Артема і... Час пішов, Інго.