Розділ 7

   Моє серце тріпотіло, мов листок під сильним вітром. Дивні відчуття роз'їдали  зсередини. Сильний поштовх емоцій, з якими я не могла самостійно справитися, змусив мене злитися з природою. Тогочас, доторкаючись до неї, я відчула емоційне полегшення. То був крик душі. 
   Надвечір я прийшла додому і відчула нестримне бажання взяти в руку ручку та вилити свої переживання та емоції на папір. Пам'ятаю, що вдома з холодильника я взяла упаковку березового соку і зачинилась у себе в кімнаті. Уява малювала швидкоплинні картини, а рука ледве встигала занотовувати речення за реченням. Так за одну ніч я написала свій перший твір "Сильна духом". А далі все пішло і поїхало. Бажання писати породжувало нові і нові теми, що в мені ніби "дрімали". Сторінка за сторінкою вилилися у нестримні книги, а вдячність читачів у намагання створити новий шедевр - бестселер.
   - Тобто, Ольго Єгорівно, поштовхом до творчості у вашому випадку став колосальний емоційний всплеск? - порушила мій монолог слухачка.
   - Саме так, Соню. Саме т-а-к, - протягла я.
   -  Як цікаво. Тобто одна людина може вплинути на життя іншої? 
   - Звісно, Сонечко. І не тільки однієї. 
   - Можна поцікавитися як склалася доля бідолашної акторки?
   - Що ж. Надія Василівна пролікувалася зо два тижні і її забрав син. Мене хвилювало питання: як вона почувається? Я крадькома від того звіра потрапляла до палати акторки, тримала її за руку, спілкувалася. Вона ніби надихала мене, розповідаючи різні історії з минулого. Але одного дня її перевели до закритого госпіталю. Через рік я дізналася, що вона померла, залишившись на самоті. Відтоді я собі дала зобов'язання: ніколи не кину своїх рідних у біді і буду цінувати кожну мить, проведену з рідними.   
   - Я рада, що з вами зустрілася, Ольго Єгорівно, і дякую. Справді дуже піднесена розповідь і водночас тривожна. Можна я вас обійму? 
   Так, звісно. Я поділилася з нею часточкою не лише тепла, а й серця. 
   - У тебе буде все добре. Чуєш, Соню? Обіцяєш мені?  - у очах заблищали краплинки роси. - Так, обіцяю. 
   Цей політ видався для мене швидкоплинним і багатим на несподіванки. Я стільки років тримала цю невгамовну енергію, що вона виплила зовні сьогодні у розмові з Сонею. Мені полегшало на серці. Старі рани загоїлись, залишивши рубці спогадів. 
   Проходячи повз чоловіка з квітами, я помітила свою недавню знайому. Це була Соня. Радісна, усміхнена, закохана і щаслива.
   ***    
   Минув рік. Розпочалася підготовка до Різдвяних свят. Рідний та коханий чоловік запросив мене на художню виставку до Львова. Яким же було моє здивування, коли на фронтовому полотні я побачила свій портрет? А головне назву під ним: "Вибір серця". І я згадала про Соню. Невже я стала для неї тим поштовхом, з якого розпочалася кар'єра нової зірки портрету? Ми неодмінно зустрілися очима, а в мене як у неї того разу на очах з'явилися краплі роси від захвату і захоплення, що вона змогла зробити свій вибір серця!

  
                                                                                Кінець