Розділ 2

  Чомусь мене не збентежили її слова. Проте розчулили. Я стільки разів чула цю фразу, що одразу хотілося чи то посміхнутися чи засумувати. Та цього разу я не мала гордості за свою славу, проте мені хотілося навпаки - дізнатися що сталося такого, бачачи сумні очі Сонечки, і чим би я могла їй зарадити. 
   За двадцять чотири роки літературної діяльності я зустрічалася з багатьма людьми, вникала у їхні розповіді і переживання, раділа і сумувала водночас. У випадку ж із Сонею мені хотілося по-дружньому підтримати її. І я та, котра завжди була слухачкою реальних життєвих історій людей раніше, тепер стала на бік розповідачки. То ж я мала підтримати цю дівчину. Часу було достатньо. 
   Я дізналася, що вона була талановитою художницею-початківцем. Жила у Львові і бажала створити виставку картин. Сонин погляд на життя мені подобався: закінчити інститут, знайти свою людину та вкласти всю душу в творчість, яка б не згасла з роками. За годину, що ми з нею спілкувалися, я відчула від неї такий заряд позитиву, який мають клоуни, забавляючи дітлахів. Незабаром сусідка зізналася, що не все у її житті райдужно:
   - Гризе один сумнів мене зсередини. 
   - Поясни, - відчула в її голосі нотку тривоги.
   - Хочу створити власну виставку, але не знаю з чого почати. - Соня відвела погляд у бік, ніби задумалась над чимось дуже важливим, тим, від чого залежатиме її подальша доля. - Ніби й малювати вмію. Та, знаєте, мені стає якось лячно, коли подумаю чи зможу я втілити задум. 
   - Розумію, Сонечко. Побороти страх чистого аркуша не так і легко. Люди говорять, що це синдром, якого не варто боятися. Він зникне з часом. Великі артисти також під час нового виходу на сцену мають цей страх. Адже він має психологічне підгрунтя. Усі відповіді у твоїй голові. І справитися з цим нещастям маєш саме ти, Соню. Ніхто тобі не допоможе, крім самої себе. Ти не повинна боятися будь-якої роботи чи ідеї. Навіть найнесподіванішу ідею ти мусиш переглянути і візуалізувати, прийняти її результати і несподіванки. Твоя мотивація і кропітка щоденна праця- ось ключ до твого запитання.
   Наступне питання заставило мене задуматися і почати розповідь, котру я замовчувала і нікому не повідала до цього часу. Що ж. Нехай це буде приємним бонусом для моєї слухачки, адже як я думала, її я вже ніколи більше не зустріну.
   - А як зі страхом чистого аркушу справилися ви? З чого ви розпочали, Ольго Єгорівно?