**ЕПІЛОГ

Життя після шоу**
Місяці пройшли після фіналу. Будинок Холостяка вже не був сценою для камер і ревнощів, він став домом. Тихим, теплим, з запахом свіжо завареної кави і яблучних пирогів, які Софія навчилася пекти для нього.
Вони прокидалися разом, розмовляли без ролей, сміялися без страху, і вперше Софія відчула, що її серце належить не шоу, не очікуванням, не чужим правилам, а людині, яка обрала її щиро.
— Ти все ще боїшся? — спитав він одного ранку, коли сонце пробивалося крізь штори.
— Іноді, — усміхнулася Софія. — Але тепер я знаю, що страх можна подолати, якщо поруч той, хто тримає твою руку.
Він обійняв її міцніше.
— І я теж боюся, — зізнався він. — Бо справжнє життя страшніше за шоу. Але ти робиш його красивим.
Вони дивилися один на одного і сміялися тихо, без глядачів, без камери. Жодних троянд, жодних сценаріїв — лише вони.
Марта й інші дівчата залишилися у минулому, як тіні старих історій. А Софія зрозуміла: перемога — це не тільки бути обраною, а залишатися собою, навіть коли весь світ хоче тебе зламати.
Вона відчувала тепло його рук, його голос, його увагу. І знала, що тепер може сміливо дихати.
— Тепер ми самі пишемо нашу історію, — сказала вона, притискаючись до нього.
— Самі, — повторив він. — І вона буде справжньою.
І вони пішли назустріч світу, який більше не був шоу, а справжнім життям, з усіма його страхами і радощами. Життям, яке вони обрали разом.
Кінець. 🌹