**РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

Вибір, який змінює все**
Будинок був завмерлий.
Повітря тремтіло від очікування. Кожна камера, кожна лампа, кожен погляд — ніби тримав паузу. Всі знали: сьогодні буде фінал. І всі знали: сьогодні хтось або виграє, або втратить назавжди.
Софія стояла в коридорі. Сукня була простою, її волосся падало хвилями на плечі. Вона відчула, як серце б’ється гучніше, ніж будь-коли. Не від страху, а від усвідомлення: усе, що відбулося, привело сюди — сюди, до правди.
Він підійшов.
Не як Холостяк, не як герой шоу, а як чоловік. Той самий, який дивився на неї так, ніби весь світ складався тільки з її голосу, її страхів, її сміху.
— Готова? — спитав тихо.
— Завжди, — відповіла Софія. Слово прозвучало впевнено, хоча всередині тремтіло все.
Церемонія розпочалася.
Імена називали одне за одним. Дівчата виходили вперед, отримували троянду, усміхалися — але Софія вже знала: її шлях не залежить від них. Вона тримала голову прямо, відчуваючи, як кожен крок наближає її до моменту вибору.
— І ось настав час останньої троянди, — промовив він. — Момент, коли я вирішую, хто піде зі мною далі, не заради шоу, не заради камер, а заради себе.
Софія відчула, як повітря зупинилося.
Він подивився на неї. І цього разу його погляд був не просто зацікавленістю. Він був рішенням.
— Софія, — сказав він. — Я обираю тебе. Ти була чесною, сміливою, справжньою. І я хочу дізнатися, що ми можемо побудувати разом.
Софія відчула, як світ навколо змінюється.
Камери зняли емоції, але вони вже не мали значення. Важливо було тільки те, що відбувається між ними. Тіло реагувало, серце стрибало, очі блищали — але найбільше тривоги не залишалося. Лишалася лише правда.
— Я… — прошепотіла вона. — Я теж обираю тебе.
Він простягнув руку. Вона взяла її. Цей дотик був останнім кроком у шоу і першим — у реальному житті.
Марта стояла осторонь. Її обличчя не показувало нічого. Але Софія відчула — вона програла не тільки гру, а й власну енергію впливу. Тепер усе змінилося.
Фінальна сцена була короткою.
Троянди, усмішки, обійми — усе це було ніби тло. Справжнім залишилося лише одне: вони стояли поруч, і вибір зробив їхні серця, а не правила.
Після шоу настала тиша.
Він привів її за двері, де більше не було камер.
— Давай почнемо спочатку, — сказав він. — Без ролей, без очікувань. Просто ми.
Софія відчула, як вперше за довгий час може дихати вільно.
Вона не була переможницею шоу. Вона була переможницею себе. Переможницею страху, сумнівів, чужих правил.
Вони вийшли на вулицю. Холодне повітря ранку освіжило обличчя. Поруч був він, і цього разу поруч означало справжньо — не для камери, не для рейтингу, а для них двох.
— І що далі? — запитала вона.
Він усміхнувся, стискаючи її руку. — Далі — життя. І ми вирішуємо його самі.
Софія глибоко вдихнула.
Вперше вона відчула повну свободу. Не від обставин, не від шоу, а від себе самої.
Їхня історія тільки починалася. І цього разу її ніхто не зможе переписати.
Кінець шоу. Початок справжнього життя.
Троянди залишилися за спиною, але любов — жива. Справжня. Без монтажу, без сценарію, без правил.
Софія вже знала: справжня перемога — це не приз.
Справжня перемога — це бути обраною і залишатися собою.