МАРІНЕЛЛА
Рудоволоса відьмочка милувалася власним відображенням у дзеркалі і розмовляла з пухнастим чорно-білим котом.
- Скажи, Кузя, правда мені личить ця зелена сукня?
- Атож, атож, - задоволено муркотів кіт. - ти у нас красуня, що в цьому вбранні, що в іншому. На тебе хоч земний спортивний костюм одягни - ти зірка.
- А чим я така гарна, - допитувалась відьмочка, бо дуже любила компліменти.
- Ти струнка, жіночна, в тебе найкрасивіше волосся і очі... Очі, зелені, як у кицьки, а ти знаєш, для мене це найкоштовніший комплімент!
Кузя завівся у Марінелли давно, вже більше 70-ти років тому, і знав, за що його тримають, тому не скупився на похвали. Колись давно він жив не в ЧарВсесвіті, а в Києві, на смітнику, і повертатись туди не хотів. За свою красномовність отримав довічне триразове харчування, лагідну господиню і життя, сповнене цікавих інтриг. Кузю все влаштовувало.
Марінелла приміряла іншу, блакитну сукню. Як і казав кіт, вона пасувала відьмочці так само чудово. Не втрималась і зробила декілька селфі, які відправила в Інстаграм і в Тіндер, оминаючи всі блокування між двома світами ( цього її навчив в минулому році один земний хакер, якого затягла у ЧарВсесвіт її подруга Русалка).
Після цього хвилин двадцять придумувала відпис до поста.
Потім зітхнула.
- Давно до нас ніхто не потрапляв. Скучно! - і тупнула ніжкою.
Щойно вона це зробила, дзеркальна поверхня завібрувала і замість Марінелли показала галявину ЧарВсесвіту, неподалік Замку Дракона. Там із розщепленого старого дуба якраз виходив симпатичний земний чоловік років 30ти. В джинсах і піджаку, тобто одягнений в стилі офісний кежуал. Він вийшов, озирнувся навкруги, побачив за деревами обриси Замку Дракона і заходився шукати себе на мапах у смартфоні. Звісно, тут у ЧарВсесвіті, телефон не працював.
- Який милий, - тільки і сказала Марінелла. А потім звернулась до Кузі, - як ти думаєш, я йому сподобаюсь в цій сукні?
- Звісно, моя королева краси, - промуркотів кіт, - тільки поспіши, а то твої подружки можуть перехопити ініціативу. Як минулого разу і позаминулого.... Усі вже давно заміж вийшли і дітей нянькають, а ти поки на побачення вбрання підбереш, інші відьми вже раз, - і під вінець з попаданцем ідуть...
- І не нагадуй про минулий і позаминулий рази... - сумно погодилась Марінелла. - Буквально трішки затрималась - жениха з-під носа увели. Але цього разу я напоготові. Русалка мені дещо порадила. Тому цього разу - я поза конкуренцією.
І Марінелла заходилась чаклувати.
ЕСТИМЕЛІЯ
Брюнетка Естимелія якраз сіла помедитувати біля своєї кришталевої кулі. Візуалізація "мій ідеальний день". Так як з уявою у цієї відьми було не дуже, всі картини для неї малювала куля. Дуже зручно. Еслимелія проговорювала, а куля куля втілювала слова у картинки.
- Ранок. Я відкриваю очі в обіймах коханого попаданця або Відьмака або Дракона. Він пробуджує мене довгим поцілунком. Гладить моє кучеряве чорне волосся, говорить, що я найкраща і єдина його кохана дружина. Ми разом ідемо в душ. Потім я начаровую нам смачний і корисний сніданок, від якого не товстішають... Він знову цілує мене і говорить, що я найкраща хазяйка у ЧарВсесвіті... До нас підбігають наші діти, цілують і втікають назад, до своїх нянь...
Куля слухняно передавала чудові картинки. Але раптом зупинилась. Всередині закурився туман. Потім вона показала Естимелії галявину неподалік Замку Дракона. Земний чоловік фотографував краєвиди ЧарВсесвіту на айфон. А світлини весь час щезали, що дуже його дивувало і нервувало.
- О, який він симпатичний, - мовила Естимелія.
- Карр, справді, не страшко, - погодилась ручна ворона Крона, яка до цього дрімала в гнізді, яке висіло на розлогих рогах оленя на стіні. - Але поспіши. Твої подружки також мабуть засікли жениха. Можуть і перехопити, як минулого разу.
- Ой, не треба. Минулого разу я не дуже то й хотіла заміж. Він взагалі був не мій типаж...
- А цього разу твій?
- Ну, шкода що не блондин, проте вродливий. Явно симпатичніший, ніж місцеві холостяки, яких по пальцях порахувати.
- Карр! Тоді вперед, в бій!
- Не переживай, цього разу в мене є секретна зброя. Русалка поділилась цікавим прийомом.
- Карр, звучить інтригуюче.
- Потрібно лише викликати його мрію, і все стане зрозуміло. Де ж у мене було це заклинання, - Естімеліа порилась у шкатулці з візитками, рецептами і заклинаннями. - Ага, ось воно.
Через декілька хвилин ворона і чаклунка побачили у дзеркалі блондинку в шкіряних брюках з татуюванням та ще й на мотоциклі.
Ворона і Естімелія ошелешено дивились на неї.
- Карр, не хочу тебе засмучувати, але по-моєму, у тебе, гхм, немає шансів. В тому сенсі, що ти набагато вродливіша, але не блондинка. І стиль не той...
- Ну, фігура у неї дещо схожа на мою, - не погодилась Естімелія. - А волосся можна і пофарбувати, заради великого кохання...
- Ти ще скажи, що давно мріяла про тату, - прокаркала ворона.
- Ну, можна ж начаклувати тимчасовий натільний розпис... - пробурмотіла дівчина. - Тут у ЧарВсесвіті зовсім не потрібно терпіти тортури, як на Землі. Одним закляттям "малюємо", коли набридне - знімаємо, та й по всьому... Зрештою, корисно виходити із зони комфорту, хіба ні?
ДАРТА
Зеленоволоса мавка в оточенні трьох білок сиділа на гілці пурпурового дубобаба і на власні очі бачила, як на галявину вийшов черговий попаданець. Смішно було дивитися на його реакцію, коли він побачив зачаровані ліани з шишками, дерева з фіолетовим і блакитним листям та іншу місцеву рослинність. А як попаданці реагують на Замок Дракона! Ні, ну всі однаковісінько: одразу намагаються сфоткати на телефон. Білки реготали на всю і тільки Мавка стримувалась. Потім подала знак подружкам і вони всі разом пострибали до мавчиного дерева. Одна із білок, Тіки, запитала:
- Що будеш робити? Як завжди, тільки спостерігати, як інші кохаються, чи нарешті проявивишся?
- Хіба у мене є шанси, - сумно сказала вона. - Я занадто непоказна. Крім того, чоловіки чомусь не люблять зеленоволосих. Зеленооких - будь ласка, а зеленоволосих - ні.
- Розкажи це русалці, - сказала Дікі, друга білка. - її навіть із хвостом заміж взяли, он, уже мальків няньчить.
- Щодо Русалки, то вона розповіла мені один секрет. Він не просто так в неї закохався, там не обійшлося без чарів...
- От здивувала, хіба в нашому світі щось колись обходилось без чарів? - заговорила третя білка. - якщо ці чари не заборонені законом, значить, можна.
Дарта вагалася. А білки продовжили між собою пліткувати.
- До речі, я чула, що скоро приймуть Закон, який заборонить мешканцям ЧарВсесвіту одружуватись з попаданцями. Бо діти, які народжуються в цих шлюбах, часто не мають чарів. Генофонд ослаблюється!
- Ну і добре, - сумно сказала Мавка. - Давно пора. Бо всі красиві і достойні чоловіки ЧарВсесвіту повадились шукати собі дружин із Землі. Замість того щоб жити 300-500 років з однією коханою чародійкою, кожні 50 років одружуються з землянками. Я чула, як Крейг вихвалявся, що вже був одружений і з китаянкою, і з бразилійкою.
- І все-таки, подумай. Якщо такий закон приймуть, доведеться чекати наступних 50 років, поки хтось овдовіє...
- Ну добре, - знехотя погодилась Дарта. - спробую русалчині чари.
#2253 в Різне
#649 в Гумор
#7066 в Любовні романи
#1661 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 10.05.2023