Розділ 17

Матвій

Нарешті моя кохана поряд зі мною. Як я не намагався забути свої почуття, та щойно її побачив – зрозумів, що ні. Нічого не забув. Коли вперше побачив її після приїзду, то очей не міг відвести. А в серці відчув неймовірне тремтіння та радість.  Так я не був один, почав зустрічатися з Дашею. Спочатку мені здавалось, що мене навіть попустило, але побачивши її я зрозумів, що це далеко не так. Побачивши в її очах схожі почуття, вирішив розірвати стосунки з Дашею, яка ще й до того ж виявилася подругою Віки. До Дня народження Віки, я вже розірвав з нею стосунки. Після святкування Дня народження я відвіз дівчат та повернувся за Вікою. А там я вже не зміг стримуватися та потанцювавши з коханою нарешті її поцілував та розповів про свої почуття. Який же я був окрилений коли підтвердилися мої передчуття і Віка теж мала до мене почуття. Приїзд Олега був несподіваним, але цьогоразу я захищав своє кохання. Аварія в яку потрапив Олег зробила мені боляче, адже він знову вчинив на емоціях. А потім Віці ще довелось деякий час вдавати його кохану. В цей час я безмежно її ревнував до брата, адже гадав, що він може її «переманити» на свій бік. Але нащастя цього не сталося. А потім виявилося, що він вже все згадав. Негідник! Коротше кажучи після всіх пережитих подій я вирішив, що ми заслуговуємо на невеличкий відпочинок. Тарас порекомендував мені з’їздити на  відпочинок в Карпати. Сказав, що теж там колись гарно відпочив. Дивлюся на Віку, що задрімала на сидінні авто та задоволено всміхаюся. Я вирішив, що зроблю їй тут пропозицію. Хочу, щоб вона стала моєю дружиною. Хочу родину. Хоча щодо дітей. Після війни я робив повне обстеження, де мені сказали, що я скоріше за все не зможу мати дітей. Холодні окопи під час війни дали про себе знати. Тому маю сказати спочатку коханій про це, щоб потім не розчаровувати її та себе.  Приїхавши на місце, заселяємось в готель.

-Якже тут гарно!- каже з-захватом Віка.- Яке повітря чисте!- каже пригорнувшись до мене.

-Так, тут справді казково! Сподіваюся, що ми тут казково відпочинемо!- кажу, цілуючи мою дівчину.

-Впевнена, що так і буде!- каже мені в губи Віка.

Заходимо в номер з неймовірним видом на гори.

-А тут не менша краса! Як же гарно буде пити каву і дивитися в вікно, де холодно, але так прекрасно.- мрійливо каже Віка.

-Ми можемо не тільки каву тут пити…- кажу Віці, яка соромиться та червоніє, а я обнімаю її та цілую.

-Може ми поїмо? Ти мабуть голодний?- питає Віка, коли ми відриваємося одне від одного.

-Є трохи.-кажу їй і всміхаюся.- Давай переодягнемося та підемо до ресторану.- кажу дівчині.

-Добре.- каже вона та йде перевдягатися.

Смачно поївши йдемо  до номера. Там на неї чекає мій сюрприз. В номері горять свічки та багато кульок. Віка зайшовши в номер лише шоковано відкриває рота.

-Вау! Коли ти встиг?! Яж була з тобою?- питає здивовано.

-Головне бажання.- кажу дівчині. - Це тобі.- кажу подарувавши їй повітряну кульку.

-Дякую. Це мій улюблений колір.- каже вона.

-Я знаю.- кажу обнімаючи та цілуючи.

-А чому вона така важка? В ній щось є?- нарешті оглядає кульку.

-Можливо.- кажу загадково всміхаючись.- А давай перевіримо?- питаю.

-Давай.- каже всміхаючись та бере ножиці, що лежать поряд і проштрикає кульку.- і з неї летять тисячі сердечок а на підлогу падає коробочка у вигляді троянди.

Я її піднімаю, стаю на коліно та відкриваю. Там знаходиться наймовірна каблучка у вигляді двох сердечок поряд.

-Віко, ти вийдеш за мене заміж?- питаю ледь дихаючи і дивлячись в кохані очі.

-Так! Звісно вийду! Я дуже тебе кохаю.- каже вона підходячи до мене ближче.

Я одягаю їй каблучку та ми цілуємося. Поцілунки стають гарячішими і ми переміщаємось до спальні, де на нас чекає ніч насолоди.

****

Прокинувшись вранці, я вирішив зробити коханій сніданок. Приготувавши каву та смаколики до неї, пішов її будити.

-Доброго ранку!- кажу цілуючи кохану в губи.- Як спалося?- питаю.

-Солодко.- каже всміхаючись, виглядає як миле кошеня.

-Це добре. Вставай, я приготував сніданок, з видом на гори.- кажу лягаючи поряд.

-А він може почекати?- питає притискаючись до мене.

-Мабуть може.- кажу я розуміючи її натяки.

****

Нарешті ми вибралися на вулицю. Поїдемо кататися на лижах.

-Я ніколи не каталася на лижах. Я боюся.- каже Віка, коли ми опиняємося на схилі.

-Не бійся, я ж з тобою. Все буде добре.- кажу я і вона мені всміхається.

Отримавши інструктаж ми катаємося із-задоволенням. Нарешті втомлені повертаємося в номер.

-Я без сил.- каже Віка, падаючи на ліжко.

-Тоді пропоную відпочити.- кажу я допомагаючи їй зняти верхній одяг.

Ми лягаємо на ліжко та вмикаємо ноутбук, де дивимося романтичну комедію «Заміж  у високосний рік».  Подивившись фільм хочу поговорити про те, що мене мучить.