Розділ 16

Вікторія

Відкриваю очі і дивлюся на Матвія, щодивиться на мене перебуваючи ще досить близько.

-І що це було?- питаю з посмішкою.

-Те, що я мав зробити вже давно, але не наважувався. Ти ж зустрічалася з моїм братом, а я не хотів бути трейтім зайвим. Ти мені вже тоді сподобалась, але я боровся сам з собою.  Можливо брат і покохав тебе по-своєму, але все-одно зраджував. Я про це тебе не раз попереджав. Я радий, що ви розійшлися. І ти не будеш більше страждати.- каже Матвій обнімаючи моє обличчя руками.

-Дякую тобі, що ти був завжди зі мною поруч. У найтяжчі хвилини. Завжди.- кажу тихо в губи.

Матвій знову цілує, але цього разу ніжно.

-Я люблю тебе.- каже хлопець, коли закінчується поцілунок.

-І я тебе люблю.- кажу пригортаючись до грудей.

Раптом ми чуємо оплески.

-Браво!! Просто браво!!!- каже Олег з’явившись ні звідки та плескає в долоні.- Мій любий братик і колишня кохана! Як ніж в спину!- обходить нас по-колу.

-Отож бо що колишня.- кажу я Олегові.- Вибач, та я тобі сказала свій вибір. І ось.- знімаю підвіску та вкладаю в руку.-  Я не можу  це прийняти. Вибач.-підходжу знову до Матвія, який бере мене за руку.

-Вибір твого серця – це мій брат?- питає з божевільною посмішкою.

-Олеже, так буває. Поки ви зустрічалися, я не вмішувався у ваші взаємини та почуття.  А тепер прошу прийняти і мої почуття.- каже Матвій дивлячись на брата.

-Та знаєщ хто ти? Ти …- каже Олег та намагається вдарити в обличчя Матвія, але той ухиляється.

-Ти зрадник.- каже намагаючись знову завдати удару братові.

Хлопці наносять один одному удари, а я намагаюсь їх розборонити.

-Припиніть! Охорона!- кричу я і до нас підбігають охоронці закладу, та нарешті рознімають братів.

Олег дивиться на брата, а Матвій на нього та важко дихають. Обоє гарно отримали по-обличчю. Олег пропалюючи мене поглядом та зневажливо хмикнувши йде з кафе. Я підходжу до Матвія та оглядаю його обличчя.  Дістаю серветки, щоб витерти кров.

-Дякую.- каже мені та ніжно бере за руку.

Раптом ми чуємо звук удару з вулиці. Вибігаємо на вулицю і бачимо машину Олега, що заїхала в стовп. Біжимо з Матвієм до машини, яка вже починає диміти. Матвій намагається витягти брата, який сидить безсвідомості. Але двері заклинило. Чути звук сирени. Приїхала швидка. Нарешті Матвію вдається відкрити двері і винести на руках Олега. Відходимо на декілька метрів і машина починає горіти. На голові Олега величезна гуля та велика рана на голові.  До нас підходять медики, які забирають Олега та везуть його в лікарню. Ми з Матвієм їдемо за ними.

-Ох і дурень! Навіщо, він їхав так швидко!- каже стукаючи по керму руками Матвій.

-Все буде добре.- кажу я накриваючи його руку своєю.

-Хотілося б вірити.- каже кинувши на мене погляд.

Їдемо мовчки. Приїхавши йдемо за медиками, що везуть Олега. Хлопця забирають на огляд, а Матвій допомагає оформити необхідні документи. Минає десь година. Нарешті виходить лікар:

-Стан вашого брата задовільний.  Ще дочекаємося аналізів МРТ, бо травма голови значна. – каже лікар.

-А чи можна його побачити?- питає Матвій.

-Краще зараз його не турбувати. Нехай він поспить, набереться сили. Приходьте завтра вранці.- каже лікар та йде в свій кабінет.

-Я тобі виклису таксі, а сам побуду тут.- каже Матвій обнімаючи мене.

-Я можу залишитися тут з тобою.- кажу йому тихо.

-Краще відпочинь. В тебе сьогодні був насичений день. Завтра зустрінемось.- каже огортаючи своїм теплом за турботою.

-Добре, я поїду. Вранці зідзвонимось. Може потрібно буде щось привезти.- кажу я дивлячись на Матвія.

-Добре, так і зробимо. Дякую, за те, що ти в мене така мудра. Люблю тебе.- каже та короттко цілує в губи.

-І я тебе.- кажу я дивлячись в кохане обличчя.

-Пішли я тебе проведу.- каже Матвій та по дорозі  викликає мені таксі.

-До завтра.- кажу я сідаючи в таксі.

-До завтра.- каже сумно всміхаючись Матвій.

Сідаю в таксі та махаю хлопцю. Що сьогодні став для мене  цілим світом. Нарешті моє серце зробило правильний вибір.

Приїхавши додому переосмислюю ще раз сьогоднішній день, який був сумішшю гіркоти та веселощів. Дуже жаль, що Олег постраждав. Та я сподіваюся, що з ним буде все добре.  З такими думками лягаю відпочивати.

****

Вранці прокидаюся та телефоную Матвію.

-Доброго ранку. Як справи? – питаю в коханого.

-Доброго ранку, моя красуне. Поки без змін. Олег ще спить. Лікар має зробити обхід десь через годину. Хочеш приїджай.- каже сонним голосом.

-Звісно я приїду. Може тобі бутербродів зробити та привезти?- питаю я в Матвія.

-Я зараз не можу думати про їжу. Але мабуть привези.- каже Матвій.