Розділ 14

Вікторія

Спочатку насолоджуюсь поцілунком Олега, а потім коли здатність мислити повертається починаю згадувати все те, що ми з ним пережили. Гіркота втрати найдорожчого ставить крапку у всьому позитивному.

-Відпусти. Я маю йти.- кажу тихо коли поцілунок закінчується.

-Віко, ти ще довго будеш від мене бігати? Я ж бачу що ти теж не забула, як нам було добре разом.- каже мені все ще тримаючи в обіймах.

-Не забула! А ще я не забула те, що ти мені зраджував і те, що я втратила нашу дитину, яку ти не хотів!- кажу емоційно і вириваюсь з обіймів.

-Так, ти права, я не янгол! Але мені теж боліло від втрати нашої дитини, хоч можливо спочатку я й не хотів її!- каже стаючи поряд та знову мене обнімає.

Обертаюся до хлопця, а по щоках котяться сльози. Він дивиться на мене з ніжністю, витирає рукою мої сльози.

-Ну-ну, не треба. Ти ж знаєш, що я не можу терпіти твої сльози. – пригортає мене до грудей.- Пробач мене, можливо я не зміг бути тобі підтримкою тоді коли ти цього потребувала. Віко, я й досі тебе кохаю. –я піднімаю на нього погляд.

-Що не віриш? Так, справді кохаю. Ти не просто була моєю музою, а частинкою мене. Такої як ти я ще не зустрічав. І зараз я зрозумів, яким я був дурнем, що тебе втратив.- каже Олег, а я від здивування навіть плакати перестаю та здивовано дивлюся в очі хлопця.

-Олеже, ти надто пізно це зрозумів.- кажу нарешті взявши себе в руки. «Двічі в одну річку не ввійдеш»- як кажуть.- кажу приказкою.

-Може ти все-таки даси нам шанс? – каже та ніжно гладить моє волосся.

-Я незнаю.- заплутуюсь в своїх почуттях.

-Добре. Ти подумай.  А я тобі зателефоную згодом. Сподіваюся ти номер не змінила?- питає мене.

-Ні.- кажу тихо, дивлячись в його очі.

-Може поснідаємо?- каже нарешті відпускаючи мене.

-Добре. – кажу і йду на кухню.

Смачно поснідавши Олег відвозить мене додому.

-Я зателефоную, Віко. А ти подумай над моїми словами.- каже Олег, коли я вже намагаюся вийти з його машини.

-Гаразд.- кажу йому, і далі хлопець знову дарує свій поцілунок.

В грудях тріпочуться метелики.

-Дякую, що підвіз. Бувай.- кажу та виходжу з машини.

Йду в бік дому, біля входу обертаюся та зустрічаюся з поглядом Олега, який дивиться на мене та махає рукою. Махаю у відповідь і всміхаюся.

Заходжу додому, де мене вже зустрічає тато з мамою.

-І де ти була всю ніч? Чому на дзвінки не відповідаєш?- питає мама схвильовано.

-Телефон розрядився. Вибач з хвилювання.- кажу знімаючи взуття.

-Добре все. Ми тут з батьком місця собі не знаходимо!- каже мені мама.

-Я зрозуміла. Наступного разу буду заряджати.- кажу мамі та заходжу в свою кімнату.

-І де ти ночувала? Чому не вдома?- питає мама.

-Мамо, мені не 5 років. Я ночувала в Діани (брешу). Ми прийшли пізно з клубу. Я не захотіла вас турбувати, тому заночувала в неї.- кажу щоб заспокоїти маму.

-Ти мені не брешеш?- питає з недовірою.

-Ну чому я маю тобі брехати?- питаю перевдягаючись.

-Нікого там не зустріла?- продовжує допит мама.

-Ні. Нікого. Хлопців багато, але такого як мені потрібен не знайшла.- кажу вже заходячи до ванної, щоб прийняти душ.

-Ясно.- каже мама і нарешті залишає саму.

Після душу телефоную Діані. Вона каже, що нещодавно прокинулася  і не розуміє, як дісталася додому. Я розповідаю їй усе і плюс про події мого вечора з Олегом. Далі розказую про вранішню пропозицію Олега.

-То що ти йому відповіси? Ти даси йому шанс?- питає мене Діана.

-Чесно? Навіть незнаю. З одного боку хочу дати  шанс нашим стосункам, а з іншого – боюся знову обпектися.- нарешті висловлює те, що відчуваю.

-А як щодо його брата? До кого ти відчуваєш найбільше притяжіння?- питає про моє потаємне.

-Це ще більше питання. Тим паче він тепер зустрічається з Дашею. Я не маю права про нього думати. Тим паче він не давав  мені приводу сподіватися на якісь почуття до мене.- кажу лягаючи на своє ліжко.

-Ну, подруго, в тебе завжди все складно.- каже Діана, а я всміхаюся.

-Хто б казав. А як там Тимофій? Ти йому вже подякувала за допомогу.- кажу подрузі.

-Ой не питай.  Ти не повіриш, що він мені вчора пропонував!- каже емоційно Діана.

-І що ж?- питаю з нетерпінням.

-Вийти за нього заміж.- каже подруга, а я від здивування на ліжку присідаю.

-Та ти що? А ти що?- питаю.

-А я що? Сказала, що заміж вийду тільки за коханого. На що він розсміявся і сказав, що пропонує мені фіктивний шлюб. Буцімто я дуже схожа на дічину, з якою він зустрічався і розірвав нещодавно відносини. А тут батьки просять з нареченою познайомити. От він і зробив мені таку пропозицію. Пообіцяв гарно заплатити.- розказує подруга.