Розділ 10

Вікторія

-Що? Повтори ще раз.- Олег дивився на мене шоковано.

-Я вагітна!- повторила я і Олег відкрив рота, ніби хотів щось сказати, але враз закрив.

Хлопець сів на ліжко і почав нервово чухати потилицю.

-Це точно?- перепитує і з надією дивиться на мене.

-Так. Точно. Я була в лікарні. Все достовірно.- кажу йому та сідаю поряд.

Хлопець встає та нервово ходить по кімнаті.

-Це дуже несподівано. Ми навіть не одружені. В нас ще не має даху над головою, стабільної роботи. Як ми зможемо виховати дитину, та дати їй необхідне?- питає Олег завмерши на місці і дивлячись на мене.

-Ти хочеш сказати, що тобі не потрібна ця дитина?- питаю я і з завмиранням серця чекаю відповіді.

-Я не сказав цього. Я просто трохи шокований цією новиною.  Мені потрібно подумати.- каже коханий і виходить з кімнати.

А я лягаю на ліжко та погладжую свій ще плаский живіт.  А от я хочу стати мамою! Мені здається, що я готова до материнства. Мені звичайно дуже хотілося, щоб в моєї дитини була повна родина. Я маю дати час подумати Олегові. Я впевнена, що він зробить правильний висновок, щодо нас.

****

Минає кілька днів. Олег та я уникали тему дітей, хоч я щоранку обнімалася з білим другом.  Сьогодні в мене знову нелегкий день на роботі, тому я встала як завжди рано. Олега ж у ліжку я не застала. Почувши звук води, зрозуміла, що коханий в душі. Пішла готувати сніданок. На кухні побачила Матвія, що робив бутерброди.

-Доброго ранку.- привіталася я.

-І тобі доброго ранку.- каже хлопець та  наливає собі каву.

Від запаху кави мене несе до туалету.

-Гей, тобі знову погано? А ти випадково не вагітна?- питає брат мого коханого.

-А якщо і так?- питаю, повернувшись на кухню.

-То я скоро стану дядьком! То це ж чудово!- каже Матвій схвильовано та обнімає мене.

В цей момент моє серце починає вириватися з грудей. І чому я знову так реагую на звичні обійми?

-Я дуже рада, що хоч хтось радий.- кажу сумно сідаючи на стілець.

-А що Олег, не радий? Та він просто мабуть ще в шоці.- виправдовує Матвій брата.

-Скоро будемо нянчити маленького карапуза! Батько буде в захваті! А до речі, дзвонила твоя мама, просила нагадати, що в батька завтра операція.- каже Матвій, а я здивовано на нього дивлюся.

-А звідки в моєї мами твій номер?- питаю я здивовано.

-Я його їй дав ще минулого разу. Вона сказала, що не хоче тебе тривожити рано, тому подзвонила мені.- каже Матвій поїдаючи бутерброди.

Від того як смачно їсть Матвій, беру і собі бутерборд, та наминаю за дві щоки.

-Смачно?- питає всміхаючись.

-Мг.- кажу я з повним ротом.

-Усім доброго ранку.- вітається з нами Олег.

-І тобі доброго.- каже Матвій.- А чому не поділився з братом радісною новиною?- питає хлопець.

-Якою новиною?- запитує Олег наливаючи собі сік.

- Що я скоро стану дядьком.- весело каже Матвій мені підморгуючи.

-А це.- каже знітившись Олег.

-Чи ти не радий?- питає Матвій.

-Чому не радий?- питає батько хлопців, заходячи на кухню.

-Тому, що Віка – вагітна.- каже Матвій нашу таємницю.

-Віка вагітна? Невже я скоро стану дідусем?- каже всміхаючись мені Валерій Олексійович.

-Так. Вагітна.- каже Олег.- Але я не зовсім згоден з цим.- каже коханий, від чого моє серце боляче стискається.

-Це ж чому? Станеш серйознішим. Буде піклуватися про родину, а не запалювати в клубах- каже його батько обнімаючи мене.

-Вікторіє, я дуже радий такій новині. Навіть і не думай про аборт.- каже Валерій Олексійович.

-Я й не думаю.- кажу дивлячись на похмурого Олега.

-Тату, може ми самі будемо вирішувати свої проблеми?- каже Олег.

-Дитина це не проблема, а дар Божий. А ти ледащо, ставай вже чоловіком!- каже батько Олега і прямує на вихід.

-Віко, можна тебе на хвилинку.- каже той мені.

Йду як на заклання.

-І що це було? Навіщо ти всім розказала. Ми ще не вирішили чи залишати дитину, а ти вже всім розказала.- каже грізно Олег.

-Та твої рідні випадково дізналися правду.- кажу виправдовуючись та відчуваючи якусь гіркоту в душі.

-Я гадаю, що нам потрібно переїхати назад до квартири. Завтра цим і займемося.- каже хлопець знову не питаючи мене.

Наступного дня, поки я їздила до лікарні з Матвієм, Олег займався переїздом. Я звісно, сама не хотіла жити в домі його батька, але зараз мені чомусь не хотілося їхати. Операція минула успішна. То ж я радісно всміхалася всім навколо.

-Як же добре, коли все добре!- кажу я всміхаючись.