Розділ 8

Вікторія

Свідомість повертається разом з запахом нашатирного спирту.

-Гей, ти як? Ти мене налякала.- каже тихим голосом Матвій сидячи біля мого ліжка.

-Як я тут опинилася? Я пам’ятаю, що в мене запаморочилося в голові, а далі – темрява.-пояснюю Матвію.

-Ти впала в коридорі. Я тебе в останню секунду зловив. Що з тобою? Може лікаря викликати? Я намагався Олегу дозвонитися, але він не бере слухавку.- каже Матвій, стурбовано дивлячись на мене.

-Не треба нікого викликати, дзвонити. Мені вже краще. Я просто перевтомилась.- кажу втомленим голосом, потираючи скроні.

-Голова болить?- турботливо питає Матвій.

-Трохи є. Мабуть тиск впав. Потрібно піти кави трохи випити.- кажу і намагаюся встати, але мене знову хилить в бік.

-Лежи. Я сам тобі принесу кави.-каже Матвій і йде на кухню.

А я лежу і думаю про те, що хочу додому, до нашої з Олегом квартири. Там нема Матвія, його дурних розмов про зраду та псування моїх нервів. Мої думки перериває прихід Матвія.

-Ось і твоя кава. –дає каву та поправляє вище подушку.

Від того, що він знаходиться досить близько відчуваю, що червонію. Та що це зі мною? Він мені не подобається, ні! Тоді чому моє серце поряд з ним так зрадницьки стукає?

-Дякую.- кажу я на його допомогу.

-Немає за що.- сідає поряд зі мною.- Ось ще є зефір. Любиш?- питає мене.

-Так. Дуже.- кажу смакуючи з кавою.

- Сподіваюсь, що батькові ти нічого не сказав.- питаю хлопця.

-Ні. Він вже пішов спати. Не захотів його турбувати.- каже розглядаючи нашу з Олегом кімнату.

-Це добре. Матвію, скажи мені будь ласка, чому ти завжди мені говориш про невірність Олега?- питаю, те, що можливо не спитала б раніше.

-Хочу тебе застерегти. Ти гарна дівчина, а я чомусь не вірю, в щирість Олега. Я боюся, що він грається з тобою, як і з іншими.- каже сумно дивлячись в очі.

-Але ж ти бачиш, як він до мене відноситься. Невже він усіх своїх дівчат приводив додому?- питаю те, що турбує.

-Не всіх. Жодної. Але те, що він так багато часу проводить з гуртом має тебе насторожити.- каже хлопець.

-Я придивлюсь. Але давай більше не порушувати цю тему.- кажу я і віддаю йому чашку з-під кави.-Дякую за каву. Віднесеш чашку?- питаю я і відвертаюся до стінки. Очі зачиняються.

-Добре. Я все зроблю.- каже Матвій і вкриває мене ковдрою.

Зранку прикидаюся в обіймах коханого і від того, що він стискає мене сильно, знову починає боліти голова. Обережно звільняюсь з обіймів та йду в ванну. Приймаю душ та йду на кухню. Відчуваю неймовірний голод. Роблю бутерброд та починаю його смакувати.

-А мені зробиш?- питає Матвій, що заходить на кухню.

-Добре, кажу. За вчорашній догляд, зроблю.- кажу всміхаучись.

На кухні з’являється Валерій Олексійович.

-Всім доброго ранку.- вітається він, а я відчуваю приплив нудоту від його парфумів.

Біжу до ванної кімнати. Голова знову паморочиться.

-Віко, ти як? Знову погано? – питає з-за дверей Матвій.

-Все нормально. – кажу йому.- Мабуть ковбаса була не свіжою.- кажу вже до себе.

Виходжу з ванної та йду за аптечкою. Треба знайти щось від отруєння. Як на біду – нічого не має. Потрібно йти в аптеку. Ой! Сьогодні ще й тата везти на обстеження! Швидко, наскільки можливо йду в кімнату і вдягаюся. Олег приймає душ. Виходжу в коридор.

-Ну, що поїдемо?- питає Матвій.- Відвеземо твого батька в лікарню.- каже ніби відповідаючи на моє питання «Куди?»

-Так. Добре.- зараз чомусь не хочу сперечатися.

Ми спускаємося на паркінг і сідаємо в машину.

-Тобі вже краще? Тобі потрібно до лікаря.- сверджує хлопець.

- Я сама розберусь.- кажу чомусь сердито.

-Я просто хочу допомогти. Потрібно сказати Олегові.- каже Матвій, чим мене злить.

-Не треба нічого казати. Я сама. – злюся на нього чомусь страшенно.

Лунає дзвінок мого мобільного.

-Так, мамо, ми вже їдемо. Ні, не з Олегом. З Матвієм, його братом. Добре. Чекайте.- кажу і відключаюся.

-Мама турбується?- питає кидаючи погляд з дороги на мене.

-Так. Вибач, що порушила твої справи.- кажу дивлячись на дорогу.

-Нічого страшного. Я завжди готовий допомогти гарним людям. Тим паче сам знаю, що таке травма.- каже хлопець і ми наближаємося до дому  батьків.

Матвій допомагає батькові дістатися машини та зручно його розміщує. Ми їдемо в лікарні. Прибувши туди батько має обстеження. Матвій покидає нас. Я ж вирішую сходити до лікаря, раз я вже в лікарні.

Спочатку йду до терапевта. А він направляє мене до гінеколога. Той на УЗД. І ось висновок – Я вагітна. Шок. Що робити? Це трохи невчасно. Тато, операція, Олегові концерти, моя робота. Чи готові ми стати батьками? А я особисто стати мамою? Ми навіть не одружені. Підходжу до мами, що чекає біля татового кабінету.