Розділ 5

Вікторія

Заходжу в вітальню – нікого, на кухні – теж. Йду вмиватися в ванну. І там звісно теж нема Олега. Він що вдома не ночував? А де він був? А головне з ким? Набираю його номер телефону. Йдуть довгі гудки. Ніхто не бере слухавку. Злюся і нервую. Оце так кохаю!!! Оце так люблю!!! І де тебе носить??? Нервово вдягаюся та  телефоную подрузі.

-Алло.- вітається подруга. – Чого телефонуєш так рано? Як вчора відпочили?- питає подруга сонним голосом.

-А просто клас як відпочили! Я додому на таксі поїхала, а Олег залишився з хлопцями святкувати. А вранці прокидаюся – а його вдома нема, слухавку не бере. Щось у мене знову якісь погані передчуття.- кажу подрузі та дивлячись у вікно.

-Зрозуміло. Я гадаю, що ти сама розумієш, що справа пахне смаженим. Якби твій коханий не прокинувся в ліжку якоїсь довгоногої красуні.- каже подруга, підтверджуючи мої здогадки.

Я починаю тихо схлипувати в трубку.

-Гей, ти чого? Почекай рюмсати, ще нічого не відомо. Давай краще поїдемо до того клубу, та розпитаємо про все.- пропонує подруга.

-Давай.- кажу витираючи сльози.

-Тоді збирайся, буду чекати тебе біля клубу.- каже подруга і відключається.

Миттю зібравшись я мчу на вихід. Сідаю в маршрутку і їду в бік клубу. Вийшовши на зупинці, маю пройти ще трохи шляху пішки. Вирішую зрізати через парк і мало не потрапляю під колеса машини.

-Гей, ти куди вискакуєш!- кричить мені водій авто і вибігає з машини.

Я в цей час оглядаю себе і відчуваю неймовірний біль в нозі. Хапаюсь за ногу і закриваю очі від болю.

-Віко? Це ти? Як ти? Щось болить?- відкриваю очі і зустрічаюсь з блакитними очима Матвія.

-Привіт.- намагаюсь всміхнутися.- Нога, нога дуже болить.- кажу я і втрачаю свідомість.

Прокидаюсь я в палату. Оглядаю її, а потім згадую як я тут опинилася. Дивлюся на ногу. Вона в гіпсовій пов’язці.

-Чудово! Просто чудово!- кажу собі і починаю плакати.

Раптом до палати заходить Матвій.

-Привіт. Ти як?- питає мене.

-Могло б бути і краще, якби я тут не опинилася!- кажу ображено хлопцю.

-Ну, вибач! Це ж  ти перебігала дорогу в непотрібному місці.- каже той сідаючи поряд.

-Хам! – кажу і відвертаю голову в інший бік.

-До речі, тобі тут коханий дзвонив. Я сказав, що ти в лікарні. Він сказав, що скоро буде.- каже Матвій.

В цей час в дверях з’являється Олег. Виглядад у нього теж якось не дуже.

-Кохана, як ти? А ти що тут робиш?- питає Олег Матвія.

-А ти що її хлопець?- здивовано питає Матвій.

-Ну, так. Взагалі-то. То це ти збив мою кохану дівчину?- питає Олег підходячи до Матвія.

-Не збив. Вона сама мені під колеса кинулась.- виправдовується Матвій.

-Агов, півні. В мене і так голова болить. Олег ми можемо з тобою поговорити на одинці?- питаю коханого.

-Звісно. Матвію, вийди будь ласка.- каже Олег.

Залишаємось удвох.

-Як ти? – питає мене і стривожено оглядає.

-Незнаю. Я тільки прокинулась. А де був ти сьогодні вночі?- питаю дивлячись в очі.

-Вдома ночував. Трохи перебрав. Вирішив тебе не турбувати і переночувати вдома у батька. До речі  ти знаєш, що Матвій – це мій брат? - питає коханий, а я ошелешено дивлюся на нього.

-Тобто? Рідний брат?- питаю здивовано.

-Так. Рідний. Тому я йому ще проведу бесіду про те, що він тобі зробив.- каже мені Олег.

В палату заходить лікар з Матвієм.

-Ну, як ви?- питає в мене лікар.

-Навіть незнаю.-кажу лікарю. –Голова трохи болить.- розказую я.

-По аналізах у вас все в нормі. Лише зв’язки порвали припадінні. Маєте деякий час походити з пов’язкою.- каже лікар, а  я просто в шоці.

-Не турбуйтесь, лікарю, я за всім прослідкую.- каже Олег.

- Тоді заповните деякі документи і можете бути вільні.- каже лікар і залишає палату.

-Я піду заповню папери, а ти мене почекай.- каже Олег і цілує мене в чоло.

Ледве він виходить, я зустрічаюсь  поглядом з Матвієм.

-То це ти, кохана мого брата? А він знає, що ти іноді вдома не ночуєш?- питає з іронією.

-Та йди ти… - кажу я і встаю, щоб зібратись, але щойно намагаюсь натиснути на хвору ногу стає дуже боляче і я мичу від болю.

-Дурненька, що ти робиш.- підхоплює мене Матвій. Почекай Олега, він тобі допоможе.- каже хлопець, в чиїх обіймах я зараз перебуваю.

Знову починаю тонути в його погляді, потім різко опускаю очі. Відчуваю приємний аромат, що дурманить мою голову.

-Відпусти.-прошу  хлопця.

-Щоб ти знову впала і ще одну ногу травмувала.- каже хлопець, дещо хриплим голосом.