Розділ 1

Вікторія

Знову прокидаюся рано вранці та готуюся до нового насиченого дня. Мене звати Вікторія, тобто «перемога», хоч і перемог в моєму житті дуже мало.  Навчаюся на останньому курсі університету  фізкультури, за спеціальністю «фізична реабілітація». Чому я обрала таку професію? Та мабуть тому, що зараз у нашій країні це найпотрібніша  професія. Дуже багато людей отримують травми  і дуже важливо допомогти людині відновити здоров’я.  Після пар я підробляю в одному фітнес центрі  тренером. Туди мене взяли за рекомендацією нашого куратора, як кращої на курсі.  Тому швиденько приводжу себе в порядок, вдягаю джинси, футболку та балетки та біжу на зупинку. Оскільки  мій батько після травми на війні отримав поранення, то всі гроші йдуть на його лікування. До речі я обрала свою професію через батька, якого дуже люблю і поважаю. Ми з мамою тепер головні в родині приносимо дохід. Батько звісно теж не здається, вдома займається ремонтом дронів. В нього є ціла майстерня. А ми з мамою все ж сподіваємося, що він зможе ходити. Та грошей він отримує за свою роботу не дуже багато.  На зупинці заскакую в як завжди переповнений  автобус. Виходжу як завжди з обтоптаним взуттям. Так, мені ніколи фарбуватися та робити укладки. Тому такій як я ніколи не  поступаються місцем.  Встаю на звичній зупинці і мчу на пари. Біля університету зустрічаю свою одногрупницю і подругу – Дашу.

-Привіт. Як справи?- питає Даша.

-Привіт. Все як і завжди. Після пар відразу мчу на роботу.- кажу  подрузі, коли ми йдемо в аудиторію.

-В тебе все як завжди. Коли жити будеш? Кохати?- питає замріяно.

-Так, стоп. Не кажи, що знову закохалася? В кого цього разу?- питаю, коли сідаємо за одну парту.

-Данило. Ми познайомилися вчора в лікарні, коли я маму провідувала. Він там  лікарем працює. Дуже красивий, розумний…- каже дівчина літаючи в хмарах.

-І мабуть вже старигань.- закінчую за неї речення.

-Та тьху на тебе! Трохи старше за мене. За те, ще не одружений.- каже Даша.

-Мабуть характер паскудний.- роблю свій висновок я.

-Це в тебе  він паскудний. Ти  виглядаєш як пацанка, а сама як кактус колюча!- злиться на мене подруга.

-Ну, добре, вибач. Можливо ти і зайдеш своє щастя з цим лікарем. Як що що – я тут.- кажу я натякаючи, що плакатися за розбиті мрії буде вона саме мені.

В цей час почалася пара і ми закінчили розмову.

Після пар мчу в фітнес центр. Тут дуже багато багатих людей, хто бажає удосконалити своє тіло. Для мене ж це невелика практика. Хоча я не дуже люблю цих мажорів, але працювати треба.  Ну ось. Знову прийшов цей хлопець. Олег здається. Симпатичний хлопець з  карими очима та чорним волоссям. Тренує своє і так досконале тіло мало не щодня. У нього фітнес тренер Віктор – наш головний тренер. Я ж треную переважно дівчат, які хочуть вразити своїх коханих. Раптом наші тренування з Камілою переривають крики цього Олега.

-Я більше не хочу з вами співпрацювати! Поставте мені іншого тренера!- кричить він Віктору.

-Як побажаєте! Вікторія, ідіть сюди!- кличе мене.

-Що ви хотіли?- питаю здивовано, підходячи до цих двох.

-Ви будете тепер тренувати Олега Миколайовича. Сподіваюсь, що Вікторія задовольнить ваші сподівання.- каже наш головний тренер, гнівно дивлячись на цього мажора.

-Я теж сподіваюся!- каже він оглядаючи мене бризгливим  поглядом.

Віктор йде, а я дивлюся на цього Містер Досконалість.

-Ну що? Може вже почнемо тренування?- питає дивлячись на мене.

-Ага. Зараз. Спочатку дізнаюся які у вас є хвороби. Які навантаження вам можна, а які ні.- кажу я.

-В мене все «Ок»- каже цей симпатичний гад.

-Я маю перевірити вашу картку здоров’я.- кажу я  і йду на ресепшен.

-Ох і вперта!- чую  слова цього Містера.

Переглянувши його картку, йду до свого підопічного і застаю його з якоюсь кралею.

-Гей, ми займатися будемо? Чи ви сюди на побачення прийшли?- кажу трохи розізлившись.

-Так, будемо мала, будемо.- це він мені.- Зустрінемось сьогодні в кафе.- каже цього разу цій кралі.

Вона махає своїми очицями бембі і йде кудись в бік.

-Не ревнуй мала, я зараз тільки твій!- каже цей  Містер Досконалість і вміхається на всі 32.

-В мене взагалі-то ім’я є!- кажу  я серйозно, не вудучись на усмішку.

-А так – Вікторія здається. Я Олег. Будемо знайомі. Мені трішки не сподобалися тренування з Віктором. Сподіваюся, ти будеш враховувати мої побажання. – каже цей самовдоволений  нарцис.

-Я буду враховувати те, що я прочитала в вашій картці Олеже  Миколайовичу.- кажу йому і починаю готувати тренажери.

-Фу, ніби я старигань якийсь. Може мені тебе теж замінити?- каже цей нарцис.

-А може ми все- таки спробуємо позайматися?- питаю, дивлячись в очі.

-Ну, що ж давай спробуємо на що ти здатна!- каже самовдоволено і починає займатися.

Нарешті тренування скінчилося. Цього мажора тренувати виявилося дуже складно. Він висмоктав всі мої соки. Але я теж його навантажила  нормально.  Буде ще досконалішим. Закінчивши роботу виходжу на вулицю та мчу на зупинку. По дорозі  на мене нападає грабіжник та викрадає сумку. Перелякана та засмучена сіла на лавку і плачу. Раптом чую, як зупиняється машина. Хтось виходить з неї. Піднімаю очі і бачу цього Містера Досконалість.