Глава 7

Есмайра так і не зуміла заснути, лише оповило легкою дрімотою, з якої нещадно вирвав стукіт в двері.

— Увійдіть! — дівчина нервово смикнулась та різко підвелася на ложі, затуляючи ковдрою оголені груди. За мить до покоїв увійшла літня покоївка Рена у супроводі чотирьох молодих служниць.

— Правителько… — підтиснувши губи, Рена вклонилася, як і інші прибулі служниці. — Незабаром ранкова трапеза. Ми допоможемо вам вбратися й причепуритися, принесли для вас сукню та прикраси, — стримано кивнула на дівчат, які застигли позаду неї. — Це ваші служниці, сама валі відбирала їх для вас…

Авжеж, валі відбирала! Вочевидь задля того, щоб шпигували та звітували про кожний крок чужинки… Сумнівно, що цим служницям варто довіряти. Аби ще нишком отруту не підклали в наїдки чи напої… На щастя, Есмайра мала при собі кілька корисних артефактів, один з них міг виявити наявність отрути.   

Під пильним наглядом суворої Рени служниці допомогли правительці вбратися в пишну, червону сукню з глибоким, круглим вирізом. Вбрання неабияк личило Есмайрі. Червоний колір дивовижно поєднувався з її молочною шкірою та темними локонами, що спадали на спину. Мовчазні служниці надягнули на неї й прикраси, також принесли витончений золотий вінець, інкрустований діамантами та рубінами. Звісно, Есмайра не поспішала знімати з себе артефакти, кілька перснів й браслетів.

— Артефакти завжди при мені, — владно мовила до служниць. Хоч дівчата покірно кивали, але здавалися напруженими. Зиркаючи на їхні кам’яні обличчя, Есмайра не могла розпізнати справжні емоції служниць. Можливо, валі й відібрала саме таких, здатних майстерно маскувати ненависть, неприязнь.

— За наказом правителя та валі згідно з нашими звичаями повинна узяти доказ вашої… невинності, — впевнено наблизившись до ложа, Рена рвучкими рухами висмикнула з-під зім’ятої ковдри білосніжне, шовкове простирадло, на якому проступало кілька брунатно-червоних плям крові. — «Доказ» звеліли віднести до зали.

Саме цієї миті служниці наносили Есмайрі макіяж. Хоч дівчина досі й сиділа нерухомо, але після слів Рени мимоволі смикнулася, аж спалахнула від сорому та обурення. Доказ! Отой «доказ» невдовзі споглядатимуть усі! Дикунські звичаї в драконів…

— Цікаво, а якби дружиною правителя стала котрась з жінок, яку він пізнавав раніше? І що тоді? Які б надавали докази? — холодно поцікавилася Есмайра, ледь опановуючи гнів.

— Ваша… Могутносте… — Рена звернулася до правительки згідно з її новим статусом. Оте звернення цідила якось неохоче. — Якщо правитель драконів одружується з чужинкою, то згідно з нашим стародавнім звичаєм, вона повинна бути цнотливою, а також опісля шлюбної ночі надати доказ невинності. До гарему також потрапляють лише цнотливі дівчата. Такий закон гарему, моя правителько… До зали вас супроводжуватимуть служниці й охоронці, а для вас вже підготували окремі покої, неподалік від подружніх. За бажанням правитель покличе вас до подружніх покоїв, коли захоче розділити з вами ложе. Звісно, Його Могутність має власні покої, де й втішається з наложницями гарему, — склавши простирадло, жінка вклонилася заціпенілій Есмайрі та квапливо залишила приміщення.  

Гарем… Скількох дівчат той звір позбавив невинності? Зрештою, вони самі жадали опинитися в гаремі! Звісно, Есмайра вивчала звичаї Імперії Драґ. Якщо котрась з наложниць завагітніє і народить сина, він матиме право на трон у тому разі, коли законна правителька не ощасливить хлопчиком. На щастя, досі жодна з наложниць не подарувала правителю дитя. Хтозна, можливо дракон безплідний? А можливо навмисно захищається певними артефактами, аби уникнути небажаних дітей.

Крокуючи коридорами палацу у супроводі чотирьох служниць та кількох охоронців, Есмайра думала про батьків. Чи зуміє з ними поговорити? Також не завадило б зарядити портальний артефакт, але сумнівно, що матиме таку можливість. Гаррард не дозволить. Сподівалася, мудрий батько, або матінка щось вигадають. На них лише надія…

Зала зустріла величчю й прохолодою. Вкотре гнітило поєднання чорного і червоного в інтер’єрі. На тлі темних стін виблискували високі вітражні вікна, обабіч них красувалися бордові оксамитові портьєри. Приміщення освітлювали численні люстри й свічки у настінних канделябрах, а на одній зі стін відразу кидалося в очі білосніжне простирадло з краплинами крові…

Злісно стиснувши губи, Есмайра перевела напружений погляд на накритий стіл. Довжелезний, застелений червоною скатертиною. За ним вже сиділо чимало знатних драконів та дракониць, з появою правительки вони відразу підвелися. Усі, окрім валі та Гаррарда, який сидячи застиг на різьбленому антрацитовому троні. Навіть на відстані його гордовита постава виказувала владність, крижану суворість. Судомно видихнувши, Есмайра намагалася не дивитися на цього чванливого дракона. Натомість квапливо окинула поглядом всіх присутніх, а по спині пробіг мороз. Серед них не спостерігалося як і її батьків, сестри, так і інших сільверберійців…

— Її Могутність Есмайра Даараґ, правителька Імперії Драґ! — це урочисте оголошення пролунало для Есмайри, мов знущання. Правителька… Порожні пафосні слова. Насправді почувалася безвольною бранкою, яка опинилася в пастці. Сама… Без жодної підтримки поміж вороже налаштованих драконів і дракониць, проте… Попри будь-які удари долі Есмайра завше поводитиметься гідно. Зібравшись в кулак, вона показово задерла підборіддя та під пильними поглядами присутніх граційно наблизилася до власного трону, розташованого поряд з троном правителя на чільному місці столу. Неподалік від Гаррарда у м’якому кріслі велично застигла валі Арґарія, біля неї сидів молодший син, Санквард. Звісно, серед присутніх драконів була і Естелла. Змірявши Есмайру сповненим ненависті поглядом, вона мимохіть стиснула під столом кулаки.

— Оскільки наша правителька є чужинкою, згідно з традиціями вона надала доказ невинності, — в залі відлунював владний голос валі. — Мій артефакт відчув кров невинної дівчини, також наш правитель підтвердив цей факт, — гордовито вказала на вивішене простирадло, переводячи крижаний погляд на застиглу на троні Есмайру. — Що ж, твій батько не збрехав, ти дійсно виявилася чистою, — мовила зверхньо. Окрім сина, до всіх зверталася на «ти». І хоч принизливі слова валі викликали в дівчини вогняну хвилю обурення, проте вона не виказувала цього. Як вчили змалечку, зайві емоції — ознака слабкості.