Розділ 1

березень

Але ж як важко прийняти рішення, коли невпевненість у його правильності окутує своїми гидкими лапами… Ти постійно перебуваєш у стані роздумів, які зсередини розхитують тебе.

– Ма-а-а-м, треба поговорити... Як твій день? – ненав’язливо запитала Софія.

– Все в нормі, доню, але трохи втомилась на роботі. А ти як? Що нового в універі?

Дівчина на мить притихла, бо саме про це й хотіла поговорити.

– У мене все гаразд, як завжди: весна, початок нового семестру і все таке...

– Ти у мене розумничка, але не втрачай пильності – час швидко минає.

– Це точно… Мамусю, як ти ставишся до того, щоб я наступного семестру поїхала на навчання за обміном?

– Цікава ідея! А є якісь варіанти?

– Мені одна пропозиція приглянулась… Польський університет у невеликому місті, та й предмети там непогані – є з чого вибрати. До речі, мені гуртожиток сподобався – принаймні на фото виглядає гарно, та й відгуки студентів хороші. Я тобі посилання на сайт надішлю, подивишся потім, гаразд?

– Гаразд, подивлюсь, але вже завтра, а зараз – добраніч!

– Солодких снів, мамусю!

Здається, на Софію чекали зміни…

Вона довго крутилася у ліжку, роздумуючи про шанс, який так не хотіла втратити, адже навчання за кордоном – її давня мрія. Але процес зважування всіх «за» і «проти» у її голові затягнувся, і вона ніяк не могла заснути.

Втім, Софія відчувала, що нарешті морально готова: незвичні обставини, нові знайомства і виклики. Звісно, вона розуміла, що батьки підтримають будь-яке її рішення. Із цим їй точно пощастило. Можливо, вона ще не усвідомлювала цього повністю, але рішення вже було остаточно прийняте.

Далі на неї чекало пів року буденного життя з елементами паперової тяганини, хвилювання, компромісів і віри в те, що все задумане вдасться. Часом з’являлося бажання кинути все на пів дорозі, але її зупиняла впевненість у тому, що новий досвід відкриє перед нею нові горизонти й можливості.