1

В ніч напередодні парламентських виборів Ігор зрадив своїй дружині. Вперше, за майже два десятиліття їхнього спільного подружнього життя. Ось так, можна навіть сказати що мимоволі та зовсім випадково, скочив в гречку. Мов якийсь недоумкуватий шмаркач, що не в змозі стримати свої бурхливі гормони, взяв тай порушив всі обітниці вірності та доброчесності, котрі колись давав. А трапилося все це так…

В дільничну виборчу комісію чоловік потрапив за протекцією свого давнього приятеля. Той давно вже займався містечковою політикою, був секретарем міської ради, мав чимало корисних зв’язків серед потрібних людей, тож без особливих труднощів прилаштував друга до такого діла. Мовляв, нічим складним там займатися не доведеться, а от хоч якісь грошенята заробить то вже точно.

Ігор без вагань прийняв цю пропозицію, бо відверто кажучи з фінансами у нього на той було туго. Фабрика де він працював ледь животіла, зарплату не виплачували вже кілька місяців, а жити на щось було потрібно. Доводилося викручуватися різноманітними підробітками, та майже щодень вислуховувати несправедливі звинувачення й нарікання від дружини Ганни. Оте її скиглення і лемент, через нестачу грошей, частенько доводили його ледь не до сказу.

Виборча комісія розташовувалася в будівлі місцевої школи. Надворі були літні канікули, тож директор навчального закладу благодушно дозволив їм використати для такої важливої державної справи свій кабінет, учительську, та ще кілька приміщень. Зрештою чого йому було перейматися чи турбуватися, якщо однією з членкинь комісії була його підлегла – вчителька біології Оксана Михайлівна.

Саме ця молода пані й кинулася в вічі Ігорю під час їхнього першого засідання. Сліпуча блондинка не могла не привернути до себе його зацікавлених поглядів. Висока, статна, з пронизливо-сірими очима й довгим пишним волоссям вона, мимоволі, захопила увагу чоловіка. Щічки з ямочками, калинові вуста і спокусливі округлості жіночих принад робили вчительку по особливому привабливою і чарівною.

Зазвичай комісія збиралася вечорами, після закінчення робочого дня. Підготовка до виборів була нескладною, однак доволі марудною справою. Стільки всіляких паперів Ігор ніколи раніше не бачив. Зайняті нескінченною писаниною, вони нерідко засиджувалися в школі, до пізнього вечора. Інколи доводилося повертатися додому ледь не опівночі, і тут вже на чоловіка зазвичай лягало завдання проводити молоду вчительку додому. Мешкала білявка на сусідній вулиці й тож їм було по дорозі.

Під час цих вечірніх мандрівок вони багато розмовляли на різноманітні теми. Жваво обговорювали перипетії прийдешніх виборів, нарікали на не по літньому прохолодну погоду та дорожнечу в крамницях, ділилися веселими випадками з власного минулого. З цих невимушених бесід, чоловік доволі швидко склав для себе чітку картину непростого жіночого життя.

Як зрозумів Ігор, вчителька була матір’ю-одиначкою. Зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася, ще коли навчалася в педагогічному університеті. Закохалася в нього з першого погляду до повної безтями. Кілька місяців палких поцілунків і шаленої пристрасті призвели до того, що молода дівчина незчулася як завагітніла. Дальше весілля, пологи й короткочасне сімейне життя яке закінчилося розлученням. Причини розставання  білявка пояснила туманною фразою «не зійшлися характерами».

Після такої прикрості Оксана Михайлівна глибоко розчарувалася в сильній половині людства. Вважала більшість її представників підступними лицемірами і невиправними брехунами, здатними лише на безсовісний обман та підлу зраду. На думку білявки ні один з чоловіків не вартий, не те що її щирих почуттів і поваги, але навіть звичайнісінької уваги. І взагалі, тепер, вона все своє вільне життя присвячує виключно маленькій донечці.

Ігор слухав цю гнівну тираду вчительки і нишком усміхався в свої вуса. Він бо ж знав наскільки непостійною і непередбачуваною може бути жіноча душа. Сьогодні, чимось розсерджена, вона шаленіє від люті і ненависті, здатна до найрадикальніших кроків, навіть готова весь світ спопелити. А вже завтра, коли бурхливі емоції вгамуються і образа вщухне приходить кардинальна зміна і хижий звір миттєво перетворюється на миле пухнасте кошеня. І для цього щоб сталося таке магічне перетворення небагато потрібно. Лиш дрібку ласки, дещицю доброти, крихту ніжності і любові.

Чоловікові чомусь захотілося подарувати Оксані Михайлівні хоч трохи тої ласки, доброти і ніжності. Навіщо, він й сам толком не розумів. Чи тому що хотів показати, що не всі чоловіки такі брехливі паскудники, яким був її колишній суджений. А може через те, що молодий педагог неабияк подобався йому, і Ігор став відчувати до неї надзвичайно теплі й щиросердні емоції.

Як би там не було, а чоловік, якось мимоволі, почав з особливою увагою ставитися до молодої вчительки. На виборчій дільниці старався бути її постійним і безвідмовним помічником. По дорозі додому, розважав та піднімав настрій веселими анекдотами і жартівливими бувальщинами. Одного разу навіть вдалося запросити жінку в кав’ярню, на ароматну каву і шоколадне морозиво.

Для Оксани Михайлівни, такі потуги Ігоря завоювати її довіру, не залишилися непоміченими. Невідомо, про що вона думала тоді, однак незабаром відповіла чоловікові своєрідною взаємністю. Нічого такого незвичайного, приємна усмішка на вустах подарована лиш йому, змовницький блиск в швидкому позирку очей, ніжні нотки що бриніли в її воркітливому голоску, коли про щось його просила. Для всіх сторонніх це були непомітні дрібнички, однак чоловік знав, що вони призначені саме для нього. І від усвідомлення цього, серце у Ігоря зрадницьки тьохкало, а свідомість наповнювалася приємним хвилюванням.