Глава сімнадцята: Поїздка зі Сканером.

 Маша Нерест підкидало на ґрунтовій дорозі , подекуди просто швиряючи з боку в бік. 
- Так треба, щоб менти не засікли. - пояснив водій - Ти краще пристебнися . А то ,чого  доброго, голову собі розіб'єш. 
 Дівчина оглянулася . Чужий краєвид за вікном, явно "ліва" тачка, і абсолютно не знайомий водій за кермом. 
- А ви взагалі хто? 
- Добре що хоч не під Києвом спитала. Віктор Мартиненко- представився він . 
- Сканер? 
- Ну взагалі "Рентгеном" охрестили. Але "сканер" більш - новий знайомий призадумався, і додав - конкретно , звучить.
 Маша ривком схопилася за автомат , який виявився, хоча і зі складним прикладом, але довшим чим у поліцейских стволом. Вона приставила дуло до горла водія , сіпнувшись вiн закричав , авто повело зигзагом по дорозі.

- Прибери ствол!- прокричав водій - Він ще гарячий після стрільби! 
 Маша відсунулася на зад , відриваючи зброю від шиї, і сказала: 
- Якщо не зупинишся - я вистрелю! 
- Ти не вистрелиш? 
- Чому?
- Я весь ріжок відстріляв. 
 Маша від'єднала ріжок, який і справді виявився порожнім. Відкинув зброю , дівчина вихопила свій пістолет.
- Ти не вистрілиш - повторив водій. 
- Справді!!!- прокричала Маша. Навiвши зброю на переднє пасажирське вона нажала на гачок. Сухе клацання , замість пострілу. Поспішаючи Маша Нерест вихопила розряджений пістолет. 
 Посмішка водія вивела Машу з себе, вихопила другий пістолет. Це викликало справжній регіт у водія. 

- Цей хоча б заряджений? - через сміх запитав він. 
  Маша , з ненавистю в очах , висмикнула обойму і показала її. 
- О !!! Аж цілих три набої. 
- На тебе i одного вистачить. 
- Та нi, це я до того, що ви жінки - висi транжири. Навіть набої економити не вмієте.- вже відверто знущався Віктор Мартиненко. 
- За одне це , тебе пристрелити варто - сказала Маша, наводячи зброю. 
- Якщо ти вистрілиш, то ти мене уб'єш ...
- Є таке бажання.
- Ми женемо на швидкості дев'яносто км в годину. Їдемо по грунтовці, де за день максимум пару вовків пробіжить. Якщо ти виживеш після аварії( а життя не кіно, не всім так фартить) то з урахуванням мінусу на дворі, навiть якщо ти якось примудришся викликати підмогу , то ти замерзнеш до її прибуття. 

- Так випусти мене, i не буде ніяких проблем. 
- I що ти робитимеш? 
- Пiшки піду.
- Декілька десятків км, в мороз, лісом, не знаючи дороги. Слухай , заховай зброю і пристебнися вже на решті. 
 Маша підкорилася. 
- От так краще. А тепер питання - де ти стріляти навчилася? 
- Ви знаєте про "ролюві ігри"? 
 Чоловік посміхнувся
- Припустимо. 
- Є клієнти яким подобається турботлива медсестра , є які заводяться коли покоївка прибирає, а в мене був один цікавий клієнт - він збуджувався , коли дівчата в бікіні зі зброї( в нього була власна колекція) в його тирi чи за будинком стріляли. 
 Авто зупинилося. Змірявши поглядом стрункі ніжки Маші, ковзнувши по животики i затримавшись на грудях ,мрійливо сказав : 

- Я його розумію. 
- Поїхали вже - була йому відповідь , і послідувало питання - а як ви мене взагалі знайшли? 
- В мене на смартфонi - водій кивнув на свій телефон , по якому висвітлювався маршрут на карті - установлена спеціальна програма. Вона висвічує данні про всі сплески криміналу зафіксовані в полiції , в пресі чи в соцмережах. Я її купив в одного хакера, коли твого Круга шукав. Вона мені і висвітила виклик в поліцію, коли ти замість того аби заплатити водію, ствол на нього наставила...
- Це не правда!!!- закричала Маша.
- Таксист копам сказав так. I після того що трапилося , вони йому повірять. 
- А чому ви мене взагалі врятували? Чи не простіше було віддати на поталу поліції? 
- А хто мене на Круга з архівом виведе? 

-Та з чого ви взяли що він в нього? 
- Круг був останнім хто був в домі убитого ним генерала... 
- А от і ні! - з виглядом переможниці випалила Маша - В домі була покоївка. Ну як покоївка, моя - тут дівчина зам'ялася , підбираючи слова - колега по колишній роботі. Не так багато закладів , працюють на рівні урядових дач. Я своя в тих колах, мені їх знайти буде набагато простіше. 
- Так чого ти не шукаєш? 
 Маша Нерест коротко переказала інформацію , отриману від Сергія Вікторовича Качана. 
- Все одно не розумію? 
- Що ви не розумієте? 
- Нащо кидати перспективний слід, їхати пресувати людину, яка цілком може бути не при справах ? 
- Не розумію? 
- Ну ти ставиш на захист СБУ. Обміняєш архів на вирішення твоїх питань.
- А хiба марнi сподівання? - Машi стало якось не по собі. 
- Якраз навпаки. Повернеш природний колір волосся , i СБУ прекваліфікує спалення дільниці на теракт. А я тобі скажу подруго, ти по тонкій грані ходиш. Як би зараз менти не викаблучувалися, але теракт це моїх колег - тут Віктор Мартиненко кашлянув, виправляючи себе - моїх колишніх колег справа. А точно так же як у Шахерезади була тисяча i одна казка , точно так же існують тисячу і один спосіб розвалити справу. Точніше буде тільки один - справу засекретять. Якщо хтось сунеться , то наштовхнеться на залізобетонну стіну під назвою "Гриф "Цілком таємно". 

- Ну ? - запитала Маша
- Ну? Ну ? Му ! Ти нащо в таку даль поперлася? 
- Треба ж було перевірити , чи справді він мені проблеми намалював. 
- Нащо? Знаходь архів, i вирішення твоїх проблем , це вже буде проблема СБУ. Що з тобою? 
 Маша схопилася за бік і простогнала: 
- Зупини. 
 Авто зупинилося. 
- Мінералка є? 
- "Фанта" підійде? 
- Цілком. 
 Чоловік потягнувся до бардачка , крикнувши пасажирці: 
- Ти тільки мене з заду, по голові не огрій!
- Мені зараз не до того. 
 Коли водій відкручував кришку, Маша дістала пакетик з рятівними пігулками . Насипавши в долоню чергову жменю , вона ковтнула їх, запиваючи газованим напоєм. 
- Питань не має - сказав колишній слідчий  , беручи пляшку назад.