Глава шістнадцята: Британська щедрість.

 Маша Нерест відігрівалася в одному з кафе. Дивлячись в вікно, на суцільну стіну води, яку підсвічувала блискавка і розривав грім, дівчина зовсім не хотіла покидати маленьке, тепле, затишне кафе. Принесли замовлення. Шматочок апетитного шоколадного тортика, який Маша відразу спробувала ложечкою, не зважаючи на найрішучіший протест "лічильника калорій" в голові.
 Зігрівши промерзлі руки, пальці яких ледь згиналися , Маша Нерест  дозволила собі спокійно з'їсти тортик. Насолодитися ,відносно безпечним,  "забороненим плодом", не дало її математичне начало. Свідомість, абсолютно автономно,  підрахувала скільки їй доведеться пробігати, спалюючи зайві калорії. Цифра не надто порадувала Машу. 
 Цідячи , малесенькими ковточками , експресо дівчина тягнула час , сподіваючись перечекати зливу, і перевірити наводку дану на прощання Сергієм Вікторовичем Качаном. Правда перед тим , вловивши момент коли Маша розслабилася i заховала зброю, дістав запасний Макаров  , приставивши їй зброю до лоба , порадив (явно борючись з бажанням вибити їй мозок) триматися від його сім'ї на відстань зони відчуження.   

Після відкриття заводу, який очолював Арнольд Лахновський, британці урочисто передали перший високоточний станок  виготовлений на виробництві в якості дару державі . В газетах i журналах до пуття не описувалося що це за станок, а на офіційному сайті все так наплутано написали, що нічого взагалі не зрозуміло. Та і журналісти сконцентрували увагу на іншому. 
 Геральд Ван Вуйц зв'язавшись по скайпу (як не забули уточнити журналісти, скандалу з розлученнями його синів не вдалося запобігти, що сильно вдарило по старшому Ван Вуйцу) привітав Україну з отриманням першого подарунку, заявив в прямому ефірі що така практика тепер буде на постійній основі. Три відсотки всього виготовленого товару будуть відходити на безоплатній основі державі.  
 Три відсотки , здавалося б мізерна цифра. Але її вистачило аби ціла галузь "держ закупівель у сфері IT технологій" була ліквідована. Їх куратор , Віталій Єгорович Кривоший, залишився без роботи. Судячи з повідомлень жовтої преси, у чоловіка почалася справжня чорна смуга. 

 Спочатку  вигнали його з роботи, як писалося "поганою мітлою". З урахуванням репутацій видань, Маша була впевнена що тут вони прибрехали. Але звільнення було лише вершиною айсберга. 
 НАБУ, прокуратура, податкова , з подачі його колишнього шефа, що навіть не приховувалося, зацікавилася його фінансами. В результатi його статок зменшився на дві третіх. Про те кримінальні справи по фактах зловживання, махінацій , i вiдвертих крадіжок припинилися, найвлучніше висловився один заголовок:
" Десь убиває, десь прибуває"
 Якщо коротко , сенс статті був такий - в ряду чиновників і службовців з'явилися авто, дачі, бізнес жінок отримав якісь не зовсім чисті вливання. Завершувалося стаття простою, вже крилатою фразою: 
"Совпадение - не думаю" 

 Але остаточно добила його дружина. Бачачи що чоловік, з яким сім років прожила пліч об пліч, йде на дно, вона вирішила злиняти, урвавши свій шматок.  Так як всі гроші чиновника відмивалися через її фірми, все майно на неї було записано, одного прекрасного дня він повернувся ,i побачив валізу з речами біля входу. Пригрозив судом , вона відібрала і дачу з машиною, почавши процес розлучення. 
 Маша Нерест , як і будь-хто в нашій країні, не любила людей, вхожі в міністерські кабінети. Але змушена була визнати - ситуація , ворогу не побажаєш. Людям взагалі властиво шукати крайнього у своїх проблемах і невдача  ( це вона як  психолог добре знала) а тут саме напрошувалося:
 З Арнольда Лахновського почалися його біди. Він налагодив виробництво продукції, через яку його звільнили. Хто винен в усіх його бідах - Арнольд Лахновський. 
 Версія попахувала психічним розладом, але коли стільки всього навалилося на людину ,важко залишитися адекватним. Як вдалося дізнатися з фото папараці , де не голений, вже починавший вiдрощувати бороду , рубає дрова, Віталій Єгорович Кривоший жив на батьківській дачі , за добрі шістдесят км від Києва. 

 Подивившись в вікно, Маша Нерест зрозуміла що перспектива виходу з тепло кафе, не кажучи вже про далеку поїздку , її зовсім не приваблювала. За вікном грозовий дощ змінився стіною суцільного , непроглядного снігу. Здавалося білий мур виріс за дверима. 
 Залишивши гроші на столі, борючись зі спокусою тупо забити на все, дівчина пройшла в вбиральню. Зачинившись в кабінці , вона дістала вже на половину пустий пакет , і щедро насипала собі пілюль в руку. Ковтнув , навіть не запиваючи, сівши на унітаз  дівчина сподівалася що хоча б хімія якоїсь барви внесе в її темне життя. Не допомогло. 

 Дві години зайняла дорога до місця дачі. Поки виїхали за місто , під бурчання водія в бік комунальних служб ( дівчина не надто розбиралася в автомобілях, але в самого гума була явно лиса) , поки доїхали по нечищеній від снігу заміській дорозі , під весь асортимент табірних хітів, Маші Нерест здалося що вона сама років п'ять відмотала. 
 Заїхавши на грунтову дорогу, яку видавали лише колії якоїсь вантажівки , таксист зупинився. 
- Далі я не поїду, мені лишень загрузнути тут бракувало. 
- Добре , далi я сама. 
- А якщо злиняєте? 
 Маша вихопила пістолет, і надавивши дулом в око прошипіла: 
- Базар фільтруй - дві години шансону не лишилися без сліду. - Ключі . 
- Що? 
- Ключі на базу, щоб не злиняв по тихому. 
 Таксист підкорився залізному аргументу.

 Завчасно дізнавшись місце розташування  батьківського дому колишнього топ чиновника, Маша Нерест підійшла до старого, проте міцного двоповерхового будинку. Паркан там був одна назва, більш декоративний ніж для захисту. Перемахнути через нього зміг би навіть підліток. 
 Опинившись на території вона пішла на металевий звук. Виглянувши за рогу , дівчина побачила чоловіка в шапці  , в розтебнутій курточці , з під якої виднілася тільняшка, який лагодив свою сокиру. Поклавши інструмент , чоловік відійшов за сарай. Коли він справив природні потреби , повернувся і побачив дівчину в костюмі байкера , яка цілилася в нього з пістолета. 
- Ти ... чого ...? - зумів з себе видавити господар. 
- Присядь - кивнула Маша на пинюк по заду, сама вмостилася на купі дров. 
- Що вам треба ? - прийшовши до тями , дивлячись в чорне дуло пістолета , запитав Кривоший. 
- Після того, як вас звільнили з роботи - почала вона - ви вирішили помститися Арнольду Лахновському, Винуватця всіх ваших бід, підставивши його наречену...