Глава чотирнадцята: Скажена Маша

 Маша Нерест ,дивилася з вікна маршрутки на те як змінюється пейзаж . Коли вона сідала , втискуючись в загальний потік , починався сніг. Лапатий, зимний,  килимом встелюючи все довкола. Але поки дівчина плелася по заторах ,погода знову показала свій примхливий норов , змінивши сніг на дощ. Менше всього на світі дівчині хотілося зараз вилазити в набитий людьми прохід , з на диво теплої маршрутки.  Але діватися було нікуди, наближалася  її зупинка. 
 Розштовхуючи людей, переступаючи через сумки i пакети, яким був заставлений прохід , дівчину винесло людським потоком з транспорту, прямо під рясний, розгулявшийся дощ. Маша під горло застебнула свою шкіряну куртку , і направилася до кіоску. Купивши пляшку мінералки, вона відійшла за ріг. 
 Щедро насипав в долонь жменью пігулок , вона закинула їх до рота , залпом осушивши половину пляшки. Присівши на лавочку , дівчина прикрила очі , чекаючи поки відпустить болівше тіло, і розколювавшася голова. Свідомість сама собою повернулася на кухню батьківської квартири...

- Вітаю тебе ,смертниця - сказав Круг, вимикаючи телевізор на кухні. - З кликухою "Скажена Маша" , по звинуваченню в масових вбивствах поліцейских , менти тупо гасять. Не те що без попереджувального пострілу, навіть без крику "Стояти поліція". 
 В принципі Маша була згодна з ним , але чисто по інерції, огризнулася: 
- Не нагнітай. Я убила тільки двох. Один сержантик, якому закортіло розважитися з затриманою, i пияку слідчого...
- Ну по перше і за одного свого вони мочать. По друге - ти що , дійсно думаєш що хтось вникатиме в такі подробиці? 
- Слухай розумнику, ти краще над питанням подумай - подивившись на мачуху, яка ще досі сиділа на колінах Круга , дівчина сказала - А ти звали кудись. 
- Куди? 
- Ну хоча б до себе. Пере...- подивившись більш ретельно на той коротенький шматок тканини, який лише номінально щось прикривав, вона поправила себе - Точніше одягнутися. 

- Справді , крихітко - погодився Круг, заправляючи локон за вухо - Йди одягнися. 
- "Крихітко"- Машу буквально розірвало від сміху - Та вона ж за центнер важе. 
- Та я тебе!!!- прокричала вскочивши  мачуха, з бажанням вчепитися їй в горло.  
 Але Маша виявилася спритніша. Вскочив, опрокинув стілець, дівчина наставила на неї свій пістолет. 
- А знаєш що? Мамуляточко. 
- Що? - киплячи від безсильної злоби, питанням на питання відповіла мачуха. 
 Несподівано для всіх Маша дістала запасний пістолет, і вклала його в руку мачухи. 
- Що це? - здивувалася вона. 
- Ти взагалі отупіла - відповіла патчериця , роблячи декілька кротів назад, і опускаючи зброю - Пістолет. Набiй в стволi. Зніми з запобіжника, ти якраз його пальцем намацала. До краю не треба, то буде автоматичний вогонь. Він нам ні до чого...

- Годі вже !!!- прокричав , підскочив Круг, вириваючи зброю в ошалілої господині дому, прекрасно розуміючи до чого все йде. - Нам тут тільки дуелів в дусі Клінта Іствуда бракувало. 
- Ну що застигла? Вали до себе!!!- проричала Маша . Перелякану мачуху як вітром здуло. 
- Слухай Машо - почав Круг , сідаючи за стіл - ти б по легше на поворотах. За нами і так вже шлейф крові тягнеться. А ти ледь не пристрелила людину , не через те що в тебе робота така, не через те що вона багато знає, чи для самозахисту. Ти ледь не вбила людину, просто через те, що вона тобі не подобається...
- Заглохни ! Теж мені тут "Руссо туристо. Обліко морале" знайшовся. 
- Ну дивись. - повернувши зброю сказав найманий вбивця - Я тебе попередив. До речі, коли це ти фанатом Чехії стала? 
- Що? 
- То з "Скорпіоном" чеським ходиш. Тепер їх Че зет , під автоматичний вогонь взяла. 
- Відстріляла в бариги декілька стволів за містом. Вибрала два , з якими мені найбільш зручно...

- Ще б тобі з ним було не зручно. 
- Слухай ти , зброєзнавець бісів. Ти мені зуби тут не заговорюй. 
- Так , а що я можу...
- Ну хоча б згадати як діло було? 
- Ну приїхав я на місце. Зупинили мене на КПП. Я ксивою махнув, мене пропустили. Заходжу такий в дім, налітаю на покоївку...
- Ти не казав що там хтось був. 
- Та якось з голови вибило. 
- Частіше треба нею , а не "чоловічим органом" працювати. 
- Машо...
- Стій. А з чого ти взяв що то була саме покоївка? 
- Маша я звісно по готелях не ходок, але їх форму добре знаю. 
  I в цей момент , одурманений мозок дівчини видав відповідь... 

 Маша Нерест прокинулася на тій же лавці. Її окуляри сповзли, чим скористалося вийшовше сонце, яке посвітило  в очі. Надягнувши окуляри, ховаючись від світла ,Маша подивилася на небо. Ні хмаринки, ні натяку на дощ чи тим паче сніг. 
- Та небеса знущаються наді мною. - сказала на все це Маша. 
 Вставши вона направилася до офісу Клінінгового агенства " Чисте гніздечко" , зрізаючи по завчасно вибраному маршрутові дорогу, дивуючись настільки може бути тісний світ. Однією, і напевно найголовнішою ,  з фішок цього агенства був підряд на їх роботи в урядових дачах. Що , окрім оплати, підвищувало їх статус . В урядові дачі кого попало не наймуть, про що говорилося на всіх рекламних буклетах , і при кожному більш менш під ходячому випадку. 
 На підходи до потрібного дому , у відображенні лобового скла припаркованих жигулі , Маша побачила двох типів , які йшли слідом за нею. Їй на переріз йшли ще двоє , точно таких же коротко стрижених , в шкіряних куртках , і з лицями наче знятих з плакату "Їх розшукує поліція". Рука мимо волi потягнулася до пістолетів. 
- Зброя !!!- пролунало по заду. 

 Маша Нерест вихопила обидва пістолети, перемикаючи на ходу на автоматичний режим, і з обох рук випустила довгі черги, скошуючи невідомих. Коли пістолети відійшли в заднє крайнє положення , в бік Маші полетіли кулі. 
 Зігнувшись дівчина побігла до східців. Заховавшись за бетонними поручнями вона перезарядила зброю . Піднявшись , дівчина підняла пістолет над головою. Пустивши декілька черг в бік тупочучих ніг, вона відбила бажання наближатися. Зігнувшись, підбiгла до дверей, які почали іскритися від потраплянь свинцю. 
 Забігши в середину вона побігла на другий поверх. Вирвавшись в приміщення , з порогу пустила чергу в стелю. Дівчатка - оператори, які приймали замовлення, з вереском упали на підлогу . Пройшовши до кабінету директора , Наталії Олегівні Ганніной, Маша з ноги їх відчинила. 
 За столом сиділа бліда як крейда , явно фарбована , платинова білявка років за п'ятдесят. Підійшовши до неї, обійшовши стіл, Маша Нерест сіла , наставила пістолет на власницю , і сказала :