Глава тринадцята: До роботи

 Маша Нерест зустрічала світанок на закинутому будівництві . В багатті догорав плащ "Лейтенант Коломбо", безнадійно зіпсований кров'ю поліцейських, діливши свою участь з курткою убитою нею слідчого. Закинувши пігулки до рота, i запивши їх трофейним коньяком Маша вибудовувала план дій, згадуючи минуле...

 Після того як перервалося життя останнього в дільниці, Маша хотіла тiкати. Якомога швидше, куди очі, аби лише подалi звідси. До тями її привело відображення в вікні з ґратами. Мало того що обличчя брудне, помада з тушшю розмазані, за те, що лишилося від зачіски взагалі серце боліло , так ще i плащ густо заляпаний кров'ю. 
- Ти так далеко не зайдеш - сказала вона своєму відображенню. 
 Направилася в туалет, який чи то по іронії долі, чи по замислу з небес, знаходився якраз напроти кабінету начальника дільниці підполковника Гнатенка. Гарячою водою змила залишки так довго і ретельно нанесеного макіяжу, холодною водою привела себе до тями. Подивившись на своє опухше, опливше обличчя сказала: 
- Одне добре - з такою пикою маніяк в парку не страшний. 
 Після цього направилася у зворотну путь. Вивернула кишені вбитих, ледь втримав в горлі вміст шлунка. Свіжа кров пахне просто незабутню. 

 - Не густо - сказала вона перераховуючи гроші з гаманців убитих. У них на двох і п'ятсот гривень не зібралося, якщо бути точним чотириста вісімдесят дві гривні, і чотири жетони на метро.- Але хоча б шерсті клочок. 
 Відкривши забраними в покійника ключами кабінет слідчого, дівчина нахабно зняла його куртку з вішалки i надягла на себе. Підійшовши до столу, вона побачила теку, підозріло видтопирену.  Розгорнувши вона побачила конверт, з вічно зеленими купюрами. 
- Оце вже краще - сказала Маша, ховаючи гроші в кишеню штанів. 
 Знайшовши свою справу, де  лежало щиросердне зізнання в убивстві Електроніка. Не зважаючи на те, що часики тікали, і сильно піджимали, в будь-який момент  мiг надійти виклик, прийти співробітник, чи патрульні когось привезуть, Маша Нерест прочитала справу ,по якій ледь не відправилася за ґрати. 

 З матеріалів виходило що Маша перерізала горло Електроніку, від вуха до вуха (фото прикладалося до справи) по не ясним причинам ( про мотив її вчинку в справі не було нi слова) , примудрившись не забруднитися в кровi ( а її там було багато) , і чомусь лівою рукою. Хоча завжди була правша. Але, судячи з усього ,такi дрібниці правосуддя не цікавили. 
  Закривши теку, вона взяла чорний пакет,  поклала туди свій плащ. Вийшовши з дільниці вона направилася до джипа слідчого. Відчинивши багажник, дівчина полегшено зітхнула , побачивши там каністру. Взявши бензин вона направилася в відділок. 
 Ще при вході почавши щедро поливати все довкола бензином, Маша Нерест зайшла в кабінет слідчого. Розкидав по листочку справу про вбивства Електроніка , вона полила її бензином. Вийшовши, з порога підпалила дільницю запальничкою слідчого, закидуючись черговою порцією коліс, запиваючи коньяком який забрала з сейфа як трофей. 

 Про роботу органів, в усілякому разі на мiсці злочину, Маша Нерест знала виключно з кіно. Воно, хоча і відрізняється від життя, але не може слідчий сам вести справу. Мали бути опера , експерти, зрештою патрульні які огородили місце злочину. Так що дівчина не тішила себе ілюзіями,   її особу скоро встановлять, навіть і без знищеної справи. Але поки загасять дільницю, поки розберуться що до чого, поки людей розпитають, мине  час. Час який їй зараз конче необхідний.

 Наступне місце куди прилетіла Маша була її  квартира. Таксист спочатку бубнів щось, почувши адресу ,але чотири купюри , в сотнях вічно зелених , змінили його відповідь на коротку і лаконічну: 
- Пристебнися. 
 Тільки тепер дівчина зрозуміла нащо таксистам іконки в салоні. Цей Шумахер доморощений змусив її пригадати всі молитви які вона тільки знала. Вийшовши з  таксі , закидуючись ще парочкою коліс аби зняти дрож по тілу, Маша піднялася до себе у квартиру. Ночувати вона тут не збиралася , хоча поспати було б не погано, та i такого нахабства від неї навряд хтось очікував би. Вона лише взяла деякі свої речі, косметику, i вiдкладений на "чорний день" конверт з грошима. Після дев'ятого  класу і до сьогодні в неї голові періодично лунала фраза мачухи " дорого ти мені обходишся, зечка малолітня" змушуючи її мати певний запас, про всяк випадок. 

 Наступне місце був мотель, де здавали номери погодинно , i, що найважливіше , не питали паспорту. Позиція власника i адміністрацій була простою - ви нам платите за надане приміщення, і якщо майно буде не ушкоджене , нам байдуже що ви робите в номерi з черговою пасією. А зазвичай в таких місцях робили те, що з дружинами не можна було , в доволі жорсткій формі. 
 Маша завжди дивувалася таким кадрам, які не  вважали за потрібне не те що зняти кільце з пальця , хоча б дитяче сидіння прибрати.  Таким клієнтам дівчатка завжди залишали "мітку" - помаду на сорочці, волос на піджаку . Чоловіки особливою спостережливістю не вирізняються. Робилося це по мотивах жіночої солідарностi. Це подруго звісно не моя справа , для мене це просто робота, але ти маєш знати що поки з дітьми зашиваєшся, твій по кабелиному гуляє. 
 Першою справою дівчина залізла в душ, змиваючи гарячою водою доторки поліцейского. Потім взялася за справу. Вона взяла  старий телефон, з рук куплений біля метро. Вставивши нову сім карту , вона ввела номер коханого з телефонної книги. 

 - Алло ! Хто це?- пролунав в слухавці знайомий голос. 
- Я - закидуючи чергову пігулку до рота, не знайшла нічого розумнішого в відповідь вона . Тіло ще переживало допит в поліції , та і вогнепальна рана давалася в знаки. 
- Хто я ? 
- Психолог - правду сказала дівчина. 
- Психолог . Психолог - повторив він - Ма...
- Без імен . Твій телефон можуть менти прослуховувати. 
- А вони то тут до чого? 
- Дивись новини. Думаю скоро розкажуть. I ще одне - я з Кругом поки що буду. 
 Повисла пауза. 
- Ти там ще  пляшку не заліз? - порушила Маша її.