Глава дванадцята: Злочин і кара

  Маша Нерест лежала в темній камері райвідділку, грiючи собою промерзлу шконку. Відносно зручно лігши , а з скутими за спиною руками , i на тім жорстким, промерзлім ложі про якусь зручність не йшлося. Все тіло боліло після допиту, руки затекли, пальців вона вже не відчувала.  Зусиллям волі змусивши тіло розслабитися , вона закрила очі , пригадуючи події минулого...

 Маша прийшла до тями від різкого запаху спирту в ніс. В очах все плило, на зап'ястях відчувався холод металу, на пальцях щось липке. Зір потроху повертався, i дівчина змогла розгледіти через пелену туману стіни, грати на вікнах і стіл. Тряхнувши головою, i побачивши що лежить на столi, вона прийшла до тями.
 Перше що впало в око це її  "Скорпіон", в прозорому пакеті, поруч  таблетки, ніж з кривавим лезом  і якісь папери. 
- Очухалась нарешті - почула вона голос з за столу. 
 Піднявши голову вона побачила чоловіка років тридцяти п'яти, у формі, з небритим обличчям, яке сяяло наче його власник джекпот зірвав. Коли він взяв перший аркуш, і зачитав протокол  її затримання, декілька річної давності, вона зрозуміла що все так і є. 

 В той день все починалося буденно, і звичайно. Маша Нерест, разом зі своїми колегами по найдавнішій професії, відправилася на виклик в сауну. Клієнтура була більш ніж солідна - народний депутат, i мер одного з провінційних містечок неподалік Києва, який вибив йому землю в заповідній зоні під дачу. Початок будівництва якої, власне кажучи, і обмивали. 
 Коли дівчатка приїхали, чоловіки вже були розгарячені як паром з парилки в перемішку з алкоголем, так i білим порошком, доріжкою лежалим на столі. Чім щедро пригостили дівчаток. I все б було б буденно, якби в найпікантніший момент не залетіли "маски шоу", не поклали відпочиваючих, а за одно i працюючих, пиками в підлогу.  Як пізніше дізналася Маша , депутата "злили" його ж однопартійці. Забагато брати став, заривався сильно, та і на виборах вони перемогли з лозунгом " Ми за чистоту рядiв, своїх не покриваємо". 

  I тут треба віддати належне нині покійній власниці, вже не існуючого ескорт агенства "Солодка ніч". Питання з органами або взагалі не виникали, або вирішувалися максимально оперативно. Проте тут був не  її рівень. Так що пішла Маша з колегами свідком в справі, і повією в картотеці. 
 Те що заняття проституцією, незаконне носіння зброї,  і вживання наркотиків, це не вбивство, судячи з задоволеної пики слідчого, пояснювати було марно. Єдина надія була на ніж, який судячи з кількостi крові був знаряддям вбивства. Що вселило в неї надію, в усілякому випадку вона точно пам'ятала що нікого не різала. 
- Що так дивишся, хвойдо? - запитав слідак, затягуючись сигаретою. - Думаєш велике діло, поки ти тут мішком валялася, тобі ножичок в долоньку сунути? Так що в нас з тобою не справа, у нас мрія прокурора. Так що, підписуй чистуху, і вали на етап. Не ускладнюй ні нам, ні собі ж життя. 

- Я нічого підписувати не буду! - рішуче заявила Маша. 
- Ну що ж - давлячи недопалок в порожню консервну банку сказав слідчий, і дістаючи гумовий кийок додав - будемо працювати. 
 Працівник органів завзято орудував своїм улюбленим інструментом, вміло "масажуючи" тіло валявшоїся на цементній підлозі Маші. Але дуже швидко йому це набридло. Він дістав з кишені целофановий пакет, але від іншої форми катування  її врятувала лінь слідчого. Плюнувши на неї, снайперські влучивши просто в око,  сказав: 
- А чого це я тут карячусь? Ти ж наркоша. Завтра тебе почне ламати, після завтра ти на стіну полізеш, і за свої колеса все мені підпишеш. 
 Відчиняючи двері, слідчий прокричав:
- Іван! Допоможи  її в камеру відтягнути! 

 За цими неспокійними думками, Маша і не помітили як заснула. I точно так же вона не помітила як з гуркотом звалилася на бетонну підлогу. Вставши на коліна, обіпершись об нари, дiвчина намагалася знову повантажити своє тіло на нари, але удар кийком по хребту знову повалив на підлогу. Перевернувшись Маша побачила молодого хлопчину - сержанта. Його погляд спочатку злий і безжальний, змінився на знайомий їй добре по попередній роботі. Погляд голодного на обід. 
- Що ж ви, громадянко Нерест витворяєте? Самі не спите - рука чергового вже нахабно заліза їй під одяг, просуваючись до грудей.- i іншим не даєте. 
- Та якось не спиться - максимально кокетливо, давлячи в собі огиду, тріпаючи віками відповіла вона. - Скоро суд, етап. А тут так холодно, самотньо...- зробила вона недвозначний натяк поліцейському, який і без того вже хазяйнував в неї під одягом. 
 Маша Нерест як могла ліпила з себе кримінальницю, яка перед тюрмою хоче розважитися на останок. Її  акторська гра була так собі, але судячи з бугорка в паху спрацювало.

- Ну то не біда. - зрадів своїй вдачі сержант - Зігріємо. 
 Піднявши дівчину, він притиснув  її до стіни. Давлячи приступ блювоти, Маша стогнала, ахала, охала, відповідаючи на його поцілунки і доторки рук, професійно розпаляючи бажання. Але як тільки вiн став стягувати з неї штани, почала вириватися i репетувати: 
- Стій. Та не так. Зачекай ти. Я не можу так.
- Як? - невдоволено відірвавшись, запитав коп.
- Так - Маша як могла показала скуті кайданками руки, з ігривою посмішкою додаючи - Звільни. А я віддячу. 
- А ти не втечеш? - підігруючи їй запитав хлопець. 
- Та куди ж я дінуся. Коли роздінуся. - максимально хтиво відповіла вона. 
 Залишки розуму покинули молодого сержанта, давши місце  бажанню. 

Ривком розвернувши , черговий притулив затриману до стіни, і звільнив руки. Знову грубо розвернувши, вiн накинувся на дівчину. 
- Та зачекай ти. 
- Та ти знущаєшся?! - невдоволено прокричав згораючий вiд бажання самець. 
- Да дай руки розім'яти. Затекли. 
- Розімнеш - він притиснувся до Машi перехопив  її руки, і направивши на бугорок в штанах - на дещо iншому. 
 Розуміючи що відкладати, зізрівший миттю план далі не можна, дівчина обхопила його за шию i що сили вдарила коліном в пах. Притуливши до себе хлопця, Маша Нерест приглушила його крик своїм тiлом. 
 Розстебнув кобуру, витягнувши зброю, вона відкинула поліцейского на підлогу. I тут трапилося те, чого вона боялася - замерши пальці, ледве обхопивши руків'я не змогли пересмикнути затворну раму, привівши цим зброю в бойову готовність.