Глава десята: Кінець близнючок

  Минуло декілька днів з моменту звільнення Абагейл. Начебто все обійшлося. Що правда коли маєш справу зі спецслужбами, ні про що не можна бути впевненим. Маша Нерест, в наївності своїй, вірила в те, що змогла провести навколо пальця співробітників СБУ. Але як виявилося, там прекрасно знають хто вбив їх колегу. 
 Учасники подій вирішили для себе так -" Нічого не пред'являють, вже добре". Проте змовилися через кожну годину зв'язуватися один з одним, надсилаючи короткі смс. Про всяк випадок. 

 Починався обід. Маша якраз дочитала короткий смс від друзів "Все ОК", і точно таке ж від коханого. Розмова між ними була коротка. По дорозі до дому  Арнольд запитав: 

- I варто Маглова убивати? Невже не можна було поговорити? Ти ж психолог ? Маєш контакт з людьми знаходити? 

- От тільки на професійне не бий! Є люди, з якими марно розмовляти! 

- Розумію - несподівано для дівчини, сказав  обранець -  Коли тебе ставлять перед вибором  "або ти, або тебе", то тут не до дипломатії. 

- Це ти про що зараз? 

- Не зважай. 

 Машу Нерест це насторожило. I як психолога, і суто по жіночому. Але розпитувати не стала. В наступні дні вона також не поверталася до цього питання. Її Арнольд і так у свою раковину забився далі нікуди. 

  Хоча треба сказати їх відносини дещо потеплішали. До колишнього тепла було далеко, але вони хоча б розмовляти один з одним почали, і що найважливіше не про справи, а на вільні теми. Що для закінченого трудоголіка, який при перших же сімейних негараздах заривався в роботу, залазив в пляшку, чи поєднував перше з другим, був вже прогрес. 

 Але в усій цій ситуацій був один жирний мінус. Їх затишне, любовне гніздечко, в усілякому випадку як його бачила Маша, повільно, але  впевнено перетворювався у свинарник. Холостяцький барліг. Після миття посуду, прибирання в домі займало почесне друге місце, в рейтингу самих не любимих справ Арнольда Лахновського. У самої Машi просто сил не було на домашні справи. 

 До клієнтів, як до реальних, так і до "З Ж Б" додався кінець місяця. Треба привести до ладу документацію, подати звітність в податкову, заплатити податок на фізичне лице підприємця. Її  секретарка Оля була гарною дівчинкою, приємним співрозмовником, але з бухгалтерією вона ніколи не працювала. Та і секретаркою, якщо вже відверто казати, була поганенькою. Хоча тут Маша розуміла, що також далеко не роботодавець мрії. 

 Так що  ні сил, ні бажання повзати з ганчірками, витираючи вже шари пилу, в неї не було. Тому вона зателефонувала в клінінгову компанію, послугами якої користувалася. I тут на неї чекав перший сюрприз.

- Алло, клінінгова компанія "Чисте гніздечко" вітає вас. Мене звати Альбіна. Чим можу допомогти?

 Цю компанію їй порекомендувала сусідка по котеджному містечку. Та і назва відіграла не малу роль. Така тепла, затишна, навіть домашня. 

- Вас турбує Маша Нерест. Секундочку - сказала дівчина, відкриваючи записну книжку - Номер мого особистого кабінету 348904. 

 Ідею з записною книжкою вона підгледіла в Арнольда. Дещо старомодно, але в неї, ще з колишньої роботи, зібралося вже стільки аркушів з номерами, не кажучи вже про візитки нових знайомих, що носити все це добро з собою стало просто не можливо. А, як вона вже переконалася, життя річ така, що нічим рокидуватися не можна. 

- Так пані Нерест, я вас уважно слухаю. 

- Я б хотіла продовжити користуватися послугами вашої компанії. Я хотіла б, щоб мій дім продовжили прибирати сестри Назарови. У нас з чоловіком сварка була, він їх вигнав. Але ми помирилися, і я до них якось вже звикла. Вони можуть приступити  сьогодні? 

 Маша Нерест чекала на приблизну таку відповідь "Пробачте, але вони вже більше не працюють" чи навіть "У нас ніколи таких не було". Трішки покопавшись в темі прослуховуючих пристроїв, а по простому "жучків", вона дізналася цікавий факт - їх мало просто прикріпити під стіл, їм треба, грубо кажучи, періодично змінювати батарейки. Прибиральниці, які приходять в дім, для цього підходять як найкраще. Але на  її здивування послідувала відповідь: 

- О котрiй годинi вам краще аби вони під'їхали. 

 Маша Нерест знаходилася в себе в дома, хоча секретарка її відпустила словами:

- Якщо через годину не повернешся - я повішусь!!! Прийдеш, я вишу замість люстри!!! I моє загублене, молоде життя буде на твоїй совісті!!! Ото так і знай!!! 

 Після такого побажання, вона вирішила зайнятися секретаркою, з професійної точки зору. Маша все розуміла, але істерики починали вже набридати. Коли прийшов час, а дівчаток - близнючок не було, вона в першу чергу відписала Олі, що вона може бути вильна сьогодні, і перетелефонувала в агенство. Після того як пояснила ситуацію, почула відповідь: 

- Дивно, з сестрами Назаровими такого ніколи не бувало. Але ми скеруємо до вас співробітників, які зараз знаходяться поруч. 

 Після того як прибиральниці, теж провінціалки студентки, приступили до роботи, Маша Нерест застрибнула в завчасно викликане таксі. Зараз, дивлячись на те скільки їй лічильник вже намотав, прикидаючи в голові скільки ще намотає, вона щира жалкувала що не пішла на автокурси. На своєму авто було б швидше не швидше, але хоча б кислу мiну водія не бачила б. 

- Слухай шеф - не витримала Маша - лице простіше зроби. Простій оплачується по лічильнику. 

 Вона не гаяла час дарма. По копіях паспорту (компанія перевіряє своїх  працівників, але чужа людина в домi, тому Маша ,чисто про всяк випадок, сфотографувала їхні паспорти) вона встановила їх адресу. Як виявилося, через пару годин в тому напрямi відійде рейсовий автобус  з однієї з автостанцій. I Маша направилася туди. 

  Але тут на неї чекало розчарування. В автобус вони не сіли. Спочатку вона думала що помилилася, але прислухавшись до психованого водія, з касиркою, зрозуміла що ні. Його репліка, якщо викинути матюки, була наступна: 

- Де їх носить! Речі на місця поставили, а самих немає! Мені в рейс треба!