Маша Нерест прокинулася від телефонного дзвінка. Ніч, з ініціативи Маші, вони провели в окремих кімнатах. Арнольд її і так підозрював в нечесній грi, в тому що вона діє в інтересах Круга, і проведена разом ніч тільки б укріпила його підозри. Хоча так хотілося обняти його, відчути його сонне посапування, тепло його тіла. Але коли такi як він, вбивають щось собі в голову, то дуже не просто переконати його у зворотному.
Телефонував Аркадій Гвоздь.
- Чорт забирай - пролунало зі слухавки.
- I тобі доброго ранку. Що сталося?
- Голова розбита.
- Ти що, в кювет на слизькій дорозі злетів?- сказала дівчина те, що прийшло на думку - Пропонували ж вам на ніч лишитися. Як Абi?
- Вона зникла.
- В сенсі?
- Я очуняв, її не має
- Ти зараз де?
- Десь на трасі.
- Залишайся на місці. Я розбуджу Арнольда.
Розтовкти спавшого без задніх ніг Арнольда Лахновського виявилося не так то просто. Тільки холодна вода в обличчя допомогла.
- Ти що, сказилася?!! - з просоння нагримав він.
- Абi зникла!
- Що? Як?
- Одягайся. Там все дізнаєшся.
Аркадія вони знайшли через декілька кілометрів. Закутали в плед, який прихопили з собою, поки Маша обробляла голову йодом, він розповідав.
- Ми їхали дорогою, нічого не порушували, та і як тут розгонешся - він повів носом навколо , де йшов справжній, зимовий сніг - Тут фари патрульне авто висвітили, коп палкою показує аби ми зупинилися. Я прижався до узбіччя. Підходить до мене поліцейский, я привідчиняю вікно. Полiцейский козиря , опускає руку, і з рукава щось вилітає прямо в салон. Я пам'ятаю як якась маленька капсула пролетіла мимо обличчя. Вона залетіла в салон, розбилася і з неї повалив їдкий дим. Я вискакую з авто, далі темрява. Прийшов до тями від холоду, в кущах близь дороги. Гроші, телефон на місці, а от Абагейл зникла.
- Ясно - сказав Арнольд Лахновский, всідаючись на переднє сидіння.
- Що тобі ясно?
- Не заважай.
Маша була готова виплеснути йому в лице, те що думає з приводу його "не заважай", але він вже набрав номер з телефонної книги.
- Алло, це - чоловік ще раз глянув в телефонну книгу в руках - Віталій Іванович Свист ...Доброго. Тут справа така - в друга мого на дорозі машину відібрали... Та як ? Як? Зупинили, дали по головi і забрали. Пробийте номер і марку по камерах. Авто примітне, мало б засвітитися... Ну, ясна річ, скину на картку - він затулив телефон рукою, і звернувся до Аркадія - Номер і марку авто скажи.
Арнольд повторив в слухавку почуте.
- Так, чекаю. - повисло мовчання - Не в'їжджала в Київ А де може бути? - телефон в руці завібрував - Так отримав. Що це? ... Ясно... Ні наряду, ні спеців не треба. У нас свої кадри.
Він поклав слухавку.
- Ну що там?!! - в один голос фактично прокричали пасажири.
- Твоя машина Аркаша в місто не в'їжджала. Але один чоловік, скинув мені адресу старої лодочної станції. По його словам, там часто авто заганяють, аби перечекали після угону. Та i відсиджуватися там люблять різний елементи. Тому робимо так - тебе Аркадію в лікарню відвезу...
- Та це нічого страшного - хлопець показав на голову.
- Слухай - не геройствуй. Може бути струс мозку.
- Я б тоді на ноги не встав.
- Ти зараз на адреналінi. До того ж біс його знає чим тебе там травонули. Ти Машо, береш свого Круга...
- Він не мій!!! - киплячи від люті перебила дівчина.
- Хотілося б вірити - зітхнув Арнольд.
- Годі вже!!!- втрутився Аркадій - Дитсадок тут розвели. Візьме вона Круга, що далі?
- Хай професійним оком подивиться - він передав телефон Маші. - Можливо за цією адресою нікого і не має. Тому хай своїм професійним оком подивиться. Ну а я, деякий інвентар візьму. Про всяк випадок.
Дві години. Нескінченних дві години Маша Нерест плелася в загальному потоку в час пік. Спочатку в метро, в яке ще спробуй зайти в людській масі, потім по не менш забитiй маршрутці. З кожною миттєвість в заторах і чергах, фантазія невблаганно малювала понівечене, бездиханне тіло подруги. Розум намагався докричатися, видаючи раз за разом простий аргумент - якщо її не убили відразу, то вона для чогось потрібна, відповідно ще жива. Але коли всі відчуття б'ють через край, від того мало користi.
Піднімаючись по знайомим сходам, вона подзвонила у двері. Вийшов Круг. В одних трусах, виставляючи на показ підкачане тіло.
- Одягайся, Плейбой в бігах. Справа до тебе є.
Він мовчки пішов, але не кімнату для гостей, яку турботлива мачуха відразу переробила її кімнату як тільки Маша з'їхала, а в спальню. Маша послідувала за ним. Там, на ліжку, абсолютно гола лежала її мачуха, а Круг висмикував з під її ніг свої джинси.
- Ти чого так дивишся? - запитав він, надягаючи майку.
- Побійся Бога. Ця стара курка, тобі в матері годиться!
- Полегше на поворотах. I взагалі це не твоя справа, з ким я проводжу ніч.
До адреси прибули ще через дві години. За цей час погода знову показала характер. Снігопад вщух, хмари розвіялися, і на небі знову засяяло сонечко. Та так сильно, що вже і сліду вологи не лишилося на пильній землі.
Лодочна станція являла собою загублені в лісосмузі пару будинків. Біля них стояло декілька авто, в том числі патрульна. Круг поклав руку їй на плече, і потягнув в низ.
- Ай! - пискнула Маша.
- Тихо ти - затуляючи їй рота, прошипів найманий вбивця.
Поклавши її на землю він безшумно і блискавично ринув в кущі. Якась секундна метушня, і він виволік якогось хлопця. Подивившись в непритомне тіло, Маша впізнала Аркадія Гвоздя. Вліпивши йому пару дзвінких ляпасів, дівчина привела хлопця до тями. Взявши його за грудки, прошипіла прямо в лице:
- Ти як сюди потрапив? Я ж особисто тебе в лікарні лишила.
- Мою дівчину викрали. Де я по твоєму маю бути? Та відпусти ти мене - Аркадій звільнився з рук Маші - В мене і без тебе сьогоднішній день, проходить під гаслом "Відгреби по голові".