Глава восьма: Розставити крапки

  Але нічний марафон мокрого Арнольда відмінявся. Посуд привіз Аркадій Гвоздь, до поки Абагейл вигрібала Авгієві стайні. 
- Ну ти запустив себе звісно - сказав прийшлий показуючи на небрите, опухше від п'янства обличчя господаря дому. 

- Що є, то є. - зітхнувши підтвердив він. 

 Тут підійшла Абагейл. Приставивши пальчик до рота, покликала всіх за собою. Чоловіки запитально подивилися на Машу. 

- А я то тут до чого? - була дана їм відповідь. 

- Та тихо ви там - шикнула на них Абагейл, кличучи їх у ванну. 

 Коли всі зайшли, британка зачинила двері. Розтовкавши ліктями стовпившись людей, вона підійшла до крана. Увімкнувши кран, дівчинка дістала щось маленьке з кишені, і гордо заявила: 

- Це - жучок. 

- От паскуда - випалив Арнольд Лахновський. 

- Не зрозуміла ! - насупилася дівчинка. 

 Абагейл Ван Вуйц за три місяці оволоділа базовими навиками української мови. Вона розуміла те що їй кажуть, як мінімум сенс сказаного, i при бажанні могла сформулювати свою думку. Що правда на рівні "Моя , твоя не понімает", через що надавала перевагу спілкуванні англійською. 

- Абi ?Ти що? Та не на тебе я це звісно. У нас в конторі новий керівник служби безпеки. Параноїк , більший чим Чекіст. Царство йому небесне. 

- Як?!!- здивувалася Маша. 

- Що як? Він ще в КДБ починав. Далеко вже не хлопчик. 

- Так то так, але якось не сподівано. 

- Слухай Абi, а звідки ти про жучки знаєш? - запитав Аркадій у своєї дівчини. 

- Ти забув?- Абагейл посміхнулася веселою, дитячою посмішкою - Я з батьківщини Джеймса Бонда!

 Спільна вечеря з друзями згладила певні кути. Після прибирання, приготували вечерю. 

- Слухай Арнольд, а куди весь посуд дівся? Мені реально цікаво. - відправляючи черговий шмат м'яса запитав Аркадій. За що отримав ліктем в бік від Абагейл, яка уникала дивитися на господиню дому. 

- Варвар ти в мене  все-таки. Треба зайнятися твоїм вихованням. 

- Та годі Абі. Все в мене нормально з манерами. До аристократичних звісно не дотягую - він встав, і вклонився Абагейл просто в ноги.- ваша милість. Але - Аркадій поправив воріт сорочки, вирівняв спину,  додав - ввічливий і гарно вихований. 

- Клоун - не змогла втриматися від сміху Абагейл. - зате не сумно. 

- Так все-таки Арнольд, де посуд? - повернувся до свого Аркадій Гвоздь. 

- А сам як думаєш? 

- Та в том то і річ що не знаю. Припустимо, допився ти до такого що речі з дому став виносити. Але думаю плазма зі спальні пішла б перша. 

- Ну от що ти прикопався до людини ?- не витримала Абагейл - Ну не має, так немає. 

- Цікаво просто.

- Цікаво, цікаво йому! " Любопитнея Варвара на базар носа вижривали". 

- Будь ласка, англійською - не витримав хлопець такої наруги над рідною мовою. 

- Стараєшся тут для нього. Хочеш приємне  зробити. А він не і не цінує - надувшись,  ображено побурчала Абагейл.

- Абі, ти що. Мені справді приємно, проте тобі ще вчитися і вчитися. Так все-таки - повернувся до свого Аркадій - Де посуд? 

- Та ти глянь на нього! Розійшовся як! 

- Абi все норм - припинив Арнольд сварку парочки, і почав пояснювати - Коли я навчався, то шукав підробіток. Мені вдалося в один елітний ресторан прилаштуватися посудомийником. Платили добре, по студентським міркам навіть дуже добре. Але посуду я намився на все життя в перед. Мені легше після першого разу викинути тарілку з чашкою, чим знову в ті часи повертатися. 

- Розумію. Арнольд, що з лицем? 

- По станіславському "Не вірю". От напружую свою, зізнаюся чесно біднувату, фантазію і якось тебе, у фартуху, заваленим горою не митого посуду не уявляю. 

- А малолітнім пацаном з рюкзаком кур'єрським на спині? 

- В сенсі? 

- Батько з малолітства ганяв. " Майбутній шеф має свою справу знати із середини". 

- Звучить не погано. 

- Так то так, але розумієш, при таких розкладах не відчуваєш себе людиною. 

- Відверто кажучи - ні.

 - Як би тобі пояснити то. Тобі наче прямим текстом кажуть "Ти не людина, ти просто деталь механізму". Я чого клуб відкрив, бо це  моє, чисто моє творіння...

-Кахи! Кахи!- почулося з боку. 

- Добре, добре! - сказав він, обнявши Абагейл - Наше творіння. Ну ви дівчатка тут приберіть, а ми перекуримо на дворі.

- От що за погодка ? Тільки дощ був, уже на сніг перейшло. - висловив своє невдоволення примхами природи Аркадій Гвоздь. 

- Що ж ти хочеш, осінь, зима на порозі. А ти відколи це курити почав? 

- Та це я так, аби привід був з тобою по чоловічому поговорити. 

 Арнольд потер пальцем передній зуб.

- Ти чого? 

- Остання моя "чоловіча розмова", завершилася вибитим переднім зубом. 

- От ти повністю правий. Дати б тобі в пику, за такі речі. 

- Аркаш ...

- Я взагалі-то думав ми друзі? 

- Та звісно, ясна річ. 

- Так чого мені не зателефонував? Ми б якось вирішили проблему. 

- Та в тебе геморою свого по житті вистачає ...

 - Дурень ти все-таки. Друзі для того і потрібно для , аби допомагати один одному.

- Гарна погода - сказала Абагейл. 

 Маша подивилася в вікно, на почавшийся снігопад, і не розділила її точку зору. 

- Британію мою нагадало. 

- Тобі видніше. Абi, ти зараз хочеш почати розмову, але не знаєш як. Тому кажи прямо.

- Я тебе боюся. 

- Несподівано.

- А що  тут несподіваного? Ти не кліпнув оком вбила людину...

- Брехня!- Маша з пересердя кинула гумку в пінну воду - Пам'ятаєш тоді на заводі...

- Там був чисто самозахист. 

- Тут також. Просто бандити відразу б убили, а Денис Маглов повільно б отруював. 

- Я не знаю що на це сказати? Можливо ти завтра мене вб'єш

- Абi!!! Ну що ти мелеш?

- Ні, а що? 

 Вона розвернула подругу до себе лицем.