Глава друга: Повернення боргу

 Оминув пост охорони Маша Нерест вийшла з лікарні. Перед цим Круг їй  щось вколов, все в неї  в очах було як в тумані,  вона не ні як одяглася, ні як виходила. 

 Вийшовши, підвів її до "Мерседеса", і відчинивши дверцята, дещо нервово оглядаючись, всадив Машу на переднє сидіння. 

- Слухай Круг, а ти не погано влаштувавсь - сказала дівчина, оглядаючи салон. Але побачивши зв'язані дроти змінила свою точку зору - Ти що, її викрав? 

- Так. - спокійно відповів він. 

- Ти взагалі на голову хворий?!! Ти в розшуку, тебе шукають, а ти тачку викрадаєш?!!- ледь не на крик перейшла Маша.

- По - перше - на півтону нижче. I без тебе голова розколюється. По-друге - пристебнися. Нам тільки на випадкового копа нарватися не вистачало. 

 Скриплячи зубами Маша підкорилася. 

- По -третє- чого ти кіпішуєш? 

- Якщо ти не помітила, я їду за правилами, придержуючись швидкісного режиму. Тачка брудна. Номерів не видно. А жодний мент ніколи не зупинить Мерс. Господарі таких авто, це не ті люди з яких можна щось зняти. А нарватися запросто. 

- Логіка тут є - була змушена визнати вона. - А куди ми їдемо? 

- А це я в тебе хочу запитати.

- В сенці? 

- Мене шукають. Я не знаю хто, але люди це серйозні. Вони прорахували, те що я піду до тебе. Вони розуміють як я буду поводитися. Отже, мені потрібно щось не стандартне...

- Слухай - перебила Круга Маша - ти можеш простіше сказати ,що тобі потрібно? 

- Місце, де можна залягти на певний час. 

- Та звідки... - почала Маша Нерест, але призадумавшись, злорадно посміхнулася - Хоча є в мене одне місце. 

 Маша підіймалася по сходовій клітці свого будинку. Зателефонував тітці Ганні, яку знала з дитинства, і вона відчинила вхідні двері. Пройшовши на третій поверх, натисла на дзвінок рідної, проте уже чужої, квартири. 

- Хто там? - пролунав жіночий голос.

- Сусідко, заливайте!!!- прокричала дівчина.

- Знову цей стояк - проговорила жінка у квартирі, роблячи фатальну для себе помилку - відчиняючи двері. 

 Маша Нерест, штовхаючи ледь не вилетівшу в коридор жінку, зайшла в батьківську квартиру. 

 Все було наче як і раніше, та ж обстановка, ті ж меблі, але якось по іншому все. 

- Зечка! - здивовано проговорила жінка - Та як ти посміла переступити поріг цього дому. 

 Сильний ляпас повалив жінку на підлогу, слідом понеслися удари ногами по тiлу. Піднявши її за патли, дівчина почула:

- Я зараз поліцію викличу. 

 Це остаточно вивело дівчину з себе, і вона почала буквально довбати голову жінки об підлогу. Не відомо чим би це закінчилося, якби Круг не відтягнув Машу.

- Та годі тобі. Заб'єш ще до смерті. 

- Та все - дівчина вирвалася - Я спокійна. 

 Знову взявши жінку за патли, прошипіла їй в лице: 

- Словом так, Маруся Ігорівна, мачуха моя ріднесенька,  у цій квартирі моя половина. I на ній буде жити - кивок на зад. 

- А якщо я проти?- уже не так впевнено заявила жінка. 

Маша підняла кулак на нею, і прошипіла з перекошеним від злості обличчям:

- А якщо я тобі носяру зараз зламаю? 

 Мачуха зрозуміла що її  падчерка не жартує. 

- Чого розляглася?!- ледь не на крик перейшла вона - До тебе гості прийшли. Шуруй на кухню, чаю постав. 

- Ну ти звісно даєш - пролунало по заду - Я в шоку. А мене, без зайвих понтів тобі скажу, навіть здивувати важко. 

 Зайшли на кухню. Маша без жодного збентеження, по господарські, залізла в холодильник. 

- Я бачу, таку облізлу кішку як ти, ніхто заміж так і не взяв. Жодний чоловік не сидітиме на салатах з кефіром. 

- Але ж твій батько сидів - спробувала заперечити Маруся Ігорівна, за що отримала обіцяний удар в ніс. 

 Наступний, ногою в живіт, зігнув  її навпіл. Обхопивши голову мачусі, дівчина вдарила нею об стіл. Коли жінка впала  Маша Нерест, з небаченою для себе люттю, стала наносити удар за ударом, до поки її на силу не відтягнув Круг. 

 Стосунки між мачухою і падчеркою склалися не прості, це якщо сильно м'яко казати. А якщо по чесному, то вони зненавиділи одна одну з першого ж дня. До поки був живий батько, вони ще більш - менш уживалися, ламаючи комедію "дружня родина", але після його смерти понеслося. 

 Спочатку вона била на гроші. В кінці місяця ритуал з підрахунком коштів, з незмінною фразою в кінці "Дорого ж ти мені, зечка малолітня обходишся". Але цю проблему Маша вирішила відносно швидко, прилаштувавшись офіціанткою. Затягнувши пасок, через деякий час зуміла більш менш вийти на самозабезпечення. Тоді Маруся Ігорівна проявила весь свій злий геній. 

 Приходячи до дому, ставлячи собі чай, неодмінно звучало :

- Чифиря Зечка захотіла випити.

 Перевернута верх дном кімната стала нормою життя.

- А раптом в тебе там фінки і заточки в кожному кутку. 

 Шансон на всю гучність, як раз тоді коли уроки сідала вчити:

- Так звикай Зечка. На нарах іншого не слухають. 

 Але найболючіші були звинувачення у смерти батька, і те, що крити Маші було нічим. Адже як не крути, а фатальний серцевий напад в  її батька стався після її арешту. 

 Як би вона не затягувала пасок, але орендувати квартиру все одно не потягнула. Рідні, окрім братової сестри, яка у двушкі поверхом вище зі своїми трьома тулиться, в неї не було. А багаточисельних подружок різко не стало. Дружити з дівчиною голови місцевої банди вигідно, до поки Круга на нари не відправили. Після однокласники просто перестали її помічати. 

 Після дев'ятого, який Маша Нерест до сьогодні називає "пекельний", року навчання, зібравши свої речі, і  під кинуте в слід "Вимітайся, щоб духу не було", вона поклялась що повернеться, і розплатиться за все. Поверне боржок, за всі приниження і знущання. 

 Спочатку їй було не до цього. Навчання, під час якого вона з дуру зв'язалася з ескортом. Потім, зустрів Арнольда, їй помста була ні до чого. Було багато важливіших, і приємніших справ. Але все одно, коли здавалося що вже все по заду, минуле інколи нагадувала про себе нічним кошмаром, змушуючи підскакувати посеред ночі.