Вибiр

Глава перша: Зустріч з минулим

Одна з переваг роботи приватним психологом - відносно вильний графік. Точніше можливість поспати, за необхідність, довше. А цієї ночі закоханим було не до сну. Була уже десята година, коли Маша прокинулася і потягнулася. На її туалетному столику стояла ваза, з її улюбленими ромашками. Поруч кавник, з її улюбленим зефіром .

" Ти мене розбалуеш :- )" - написала Маша смс.

" Не страшно кохана) З новим ранком тебе люба)" - отримала Маша відповідь.

Заходячи до свого кабінету, Маша побачила секретарку Ольгу. Коли справи пішли в гору, і з'явилися клієнти категорії "З Ж Б" виникла проблема графіку. Ця категорія клієнтів була дуже не пунктуальна. Могли запізнитися без попередження, звалитися як сніг на голову посеред дня, або просто "забити" на сеанс. В результати в Машиному розпорядку панував цілковитий безлад. Аби навести там хоча б якийсь порядок, Маша Нерест змушена була найняти секретарку.

Новоспечена випускниця вишу Ольга Кравченко, отримавши диплом на руки, стала шукати собі роботу. Молоду білявку, без досвіту роботи, але з модельною зовнішністю і третім розмиром бюсту, буквально засипали вакансіями секретарки. Але, на непідробне здивування своїх шефів, вона шукала роботу. Просто роботу. У зв'язку з чим довго ніде не затримувалася, до поки в агенстві по підбору персоналу її не порекомендували Маші Нерест. Де вона працює вже другий місяць, що являється її персональним рекордом.

Підійшовши до секретарки, яка розмовляючи робила якісь нотатки, Маша, ніби не нароком, висвітила обручку.

- Я все передам - сказала Оля, кидаючи слухавку і підскочив з місця. - Машо та невже?

Дівчина взяла протягнуту руку, і стала розглядати кільце.

Стосунки між Олею і Машею склалися більш дружні, чим ділові, на що Арнольд не втомлювався повторювати:

"Добренька ти в мене занадто для керівної роботи".

- Коли весілля? Що плануєте? Як все було? Він став на одне коліно, чи як там все було? Ну, не тягни. Я прямо згораю від цікавості. - засипала секретарка свою керманицю шквалом питань.

Маша, не без задоволення, переказала вчорашній вечір.

- Ех щаслива ж ти! - мрійливо сказало вона, заливаючи окріп, в уже поставлені чашки, поруч з тарілкою печива і цукерок. Але після першого ковтка чаю мрійлива посмішка стерлася з її обличчя. Понуро повісивши голову, Оля додала - Не те що в мене.

- Ну не засмучуйся. Ти молода, гарна, розумна, буде і в тебе щастя. - утішала її Маша.

- Щастя, щастя. Де воно. Всі з вечора принци, а на ранок шукай вітру в полі.

Не зважаючи на фізичні данні, і добрий характер, особисте життя в Ольги Кравченко не налагоджувалося.

- Оль, ну не всі ж такі...- почала було начальниця, але телефонний дзвінок перебив її.

- Приймальня психолога Маші Нерест. - проговорила секретарка в слухавку. Від отриманої відповіді, брови дівчини здавалося на лоб вилізли.- Прошу пробачення, повторить ще раз. Добре, передам.

- Ти б себе з боку бачила.- почала Маша - В тебе таке лице тільки що було. Що там?

- Телефонував якийсь "Любитель Шансону". Сказав що ти зрозумієш. Що з тобою? - запитала секретарка, бачачи як змінилося обличчя керівниці.

- Нічого - видавила вона з себе - Що він хотів?

- Сказав що чекає на вашому місці.

- Відміни на сьогодні все.- сказала Маша встаючи.

- Тобто як?! - здивовано запитала Оля.

Але Маша вже вийшла, нічого не пояснив.

" Нащо я тут?"- пролунало в голові у Маші. Їдучи через все місто, пробираючись по заваленій сміттям, закинутий промисловій зоні, їй в голову це питання не приходило. Наче слухняне щеня, забувши про все на світі, вона побігла на перший же поклик з минулого.

- Можливо якась помилка. Можливо я щось наплутала. - тішила себе дівчина марними надіями.

- Стій!- владно пролунало з заду.

Цей голос, який не терпів заперечень, був впізнаний відразу. Вона зупинилася.

- Розвернися!- послідувала наступна команда.

Маша підкорилася. Просто перед нею з'явився її нічний кошмар. Той, хто здавалося лишився в минулому. Той, чий влади над нею мав настати кінець. Але ні. Подивившись в ці чорні очі, Маша безнадійно впала в їх безодню. Палкий поцілунок, і нахабно просунута під блузку рука, закріпили капітуляцію.

Маша не могла, і що найгірше не хотіла, чинити опір. Розум намагався докричатися, серце нило іменем нареченого, але вона вже не належала сама собі. Над нею повністю владарював цей звір.

Несподівано для неї він відірвався від її вуст, вихопив пістолет з за поясу, і зробив постріл. У відповідь послідувала автоматна черга. Різкий біль, і дівчина провалилася у морок.

Маша Нерест прийшла до тями. Навколо було світло і біло. Обвівши поглядом довкола, Маша зрозуміла що знаходиться в палаті. Прислухавшися вона почула чиєсь сопіння. Припіднявшись на лікті, вона розбудила заснулого біля неї Арнольда.

- Маша. Як ти ? Тобі сильно болить? - турботливо запитав він.

Дівчина відвернулася, сльози самі собою потекли з очей.

- Не плач Машенька - обнявши її, сказав Арнольд Лахновский. - Все буде добре.

Доброта і турбота чоловіка, якого вона ледь не зрадила, вгнали її в глибокий сором.

З дверей почулося кашляння. Вони повернули голови, і побачили молодого хлопця, в діловім костюмі. Він зняв сонцезахисні окуляри.

- Денис Маглов! - вони обидва були здивовані.

- Якщо вам так зручніше, то нехай.

- А ти як тут? - запитала Маша.

- Яким вітром, товариш старший лейтенант?- запитав Арнольд.

- Капітан.- з посмішкою поправив увійшовший.

- За три місяці. Швидко в вашому департаменті кар'єру роблять.

- Не без цього. - зайшовши стілець, він сів поруч з ними.