Вступ: Один важливий вечір

  Маша Нерест уже другу годину вислуховувала клієнтку. Фарбована білявка, в сукні леопарда, яка ледь прикривала сідниці. Картину довершували губи з розряду "жертва силікону". Другу годину практикуючий психолог вигрібала зворотну сторону  слави у своїй професії.

 Її взліт почався три місяці тому. Тоді, окрім основної роботи, вона мала підробіток в ескорт агенстві. Хоча, якщо судити по зайнятості, і заробітку то все було навпаки. Чого Маша вперто не бажала визнавати. Саме тоді її життя круто змінилося. 

  Її   майбутній хлопець, Арнольд Лахновский, потрапив тоді в доволі не звичну ситуацію - ведучи переговори з британськими партнерами,  відносно підприємства, цікавого їм в плани інвестицій, зацікавив їх в особистому приїзді. Тут то і виявилося, що британські аристократи не будуть розмовляти з чоловіком в якого немає дружини, нареченої, чи який хоча б не знаходиться в серйозних стосунках.

 Перспектива очолити напрям співпраці з британськими партнерами пролітала "Як фанера над Парижем". Не маючи нікого, до кого б можна було звернутися з настільки делікатним проханням, він прийшов в агенство "Солодка ніч". Де і наняв Машу. 

 З початку ця робота здавалася не роботою, а мрією. Світські прийоми, модні тусовки, клієнт, який не дозволяв собі нічого зайвого, і щедро оплачував накладні витрати. Що правда, за пристойним фасадом дуже швидко проявилася інша, неприглядна сторона, в яку дівчині довелося окунутися з головою. 

  Але це вже було її минуле. Зараз Маша Нерест модна і популярна у світських колах психолог, яка знаходиться в серйозних стосунках з директором спільного Україно - Британського підприємства, з виготовлення чого то там інноваційного. Скільки Арнольд не намагався їй пояснити, чим займається його завод, але вона так нічого і незрозуміла.

 Сеанс, на неабияке щастя психолога, закінчився. За ці дві годин, словесної діареї, Маша так головного і не зрозуміла - нащо клієнтка взагалі до неї приперлася? Але на жаль така була ціна успіху і слави. Клієнтки з категорії "З Ж Б", що розшифровувалося як "з жиру біситься", складали законну половину всієї її клієнтури. 

 I тут їй на телефон прийшла смс: 

"Машенька, сонечко моє))) Я дуже сумую за тобою в цей нескінченний день. Але змушений затриматися по роботі. Мені дуже шкода(((Кожна хвилина без тебе здається вічністю. I я з нетерпінням чекаю тієї хвилини, коли ми знову будемо разом. 

                                                                                                                          Твій Арнольд" 

 Маша Нерест чекала на свого обранця, вже з приготованою вечерею на столі. Як би це дивно не звучало, але директор заводу, топменеджер компанії "НашеналТехноЕкспорт", який входить в так зване "Ближнє коло" (люди яки працюють безпосередньо з генеральним директором) понад усе обожнював звичайнісіньку товчену картоплю з котлетою. Цю не хитру їжу він міг їсти цілими днями, з апетитом і неприхованим задоволенням. 

 Але ось, коли стрілки годинника підходили до одинадцятої, Маша вже починала хвилюватися. Вона вже витягла з сумочки мобільний телефон, як почула автомобіль коханого. За хвилину зайшов і сам Арнольд Лахновский. 

 Молодий чоловік, трохи старший тридцяти, у світло синім діловому костюмі. З першого погляду дівчина зрозуміла що з ним щось не так. Якийсь він скутий був. 

- Щось трапилося? 

- Та як тобі сказати...

- Скажи як є. А то в моїй голові вже апокаліптичні сцени вимальовуються. 

- Сонечко заспокойся - Арнольд підійшов до своєї дівчини, і взяв  її за руки - Сьогодні завод, який я очолюю, офіційно вийшов в прибуток. На честь цієї події мене зробили офіційним "Партнером", визнав мої заслуги. Тепер я не просто найманий працівник, тепер в нас з тобою доля з прибутку компанії...

 Маша Нерест перейшла на крик:  
- Слухай ти, падлюка!!! Та ти мене ледь до інфаркту не довів!!! Та тут радіти до небес треба! Те що ти хотів, те до чого так довго йшов, здійснилося. А ти зайшов з такою пикою, наче метеорит на землю впав, чи ядерна війна почалася.

- Маша не перебивай, я і так зіб'юся - він зам'явся сіпаючись колінами, і несподівано для дівчини впав на обидва коліна. 

- Ти чого це?- здивовано, і дещо злякано, запитала Маша. 

 Арнольд Лахновський, декілька разів глибоко вдихнув і видихнув. Засунувши праву руку в кишеню, дістав звідти маленьку коробочку. Відкривши її, показав  Маші обручку. 

- Машенька, в цей урочистий день, я хочу просити тебе, зробити мене найщасливішим чоловіком на світі. 

 Повисла пауза. Арнольд  повісив голову.

- Ти не згодна. 

 Він почав підійматися з колін, і тут Маша прийшла до тями. 

- Зачекай - вона схопила його за плечі - Я рада, я надзвичайно щаслива. Але чи не за рано? Ми ж з тобою лише три місяці знайомі.

 - Але за цей час ми пройшли більше, ніж багато хто за десятиліття. I ми, не зважаючи на все, досі разом. I я хочу аби ми не просто жили разом, я на решті хочу мати сім'ю. 
- Я тебе розумію, і звісно я згодна. Але ставати треба було на одне коліно, i - вона кивнула на обручку - треба було на пальчик одягнути. 

- Так, так. Я просто дещо розгубився. 

- Я тебе прекрасно розумію. - сказала Маша, розглядаючи блискуче, гладеньке кільце на пальчику. 

- Знаєш - почав Арнольд, встаючи з колін - я довго думав як би цю подію відзначити. Я можу замовити столик в ресторані, але це наш день, наше з тобою рішення і наше з тобою свято. Виносити його на люди я не хочу. Тому, якщо ти звісно не проти, зостанемося у двох в дома. 

- Я згодна. Але ти хоча б попередив. Хоча б натякнув якось. Я ж нічого святкового не готувала, та і переодягнутися треба. 

- Маша. - Арнольд втримав свою майбутню дружину за руку. - Ти завжди, в чому б ти не була, для мене найкрасивіша з усіх. А твої страви для мене смачніші будь-яких делікатесів. 

- Дякую, мені дуже приємно. Але треба якусь відповідну обстановку створити.