Вибач, я більше не...

Вибач, я більше не кусаюсь

У Дабу був поганий день. Сестра не захотіла гратися. Бамбук був несмачний. Йшов дощ. І один гномик загубився.

Мама сказала:

— Давай почитаємо?

А Дабу сердито вкусив її за лапу.

— Ой... Мені боляче. А лапкам — сумно...

— Лапки вміють сумувати?

— Коли кусають — сумно і лапкам, і вушкам, сумує навіть тато!

— Навіть тато?.. — злякався Дабу.

— Так... А ще сумні лапки не можуть готувати смачний суп...

— Вибач! Я просто дуже розсердився...

— Що сталося, синку?

— На вулиці дощ...

— Завдяки дощу росте бамбук!

— І гномик зник...

— Я знайшла його! — у кімнату зайшла Бамі з червоним гномиком.

— Дякую, сестричко!

— То... може ти вкусиш Буцю? Вона не повернула мій зошит.

— Вибач, я більше не кусаюсь. Краще просто нагадай їй.

— У мене дуже розумні діти! — мама поцілувала Дабу й підморгнула Бамі. Вона знала: сестра завжди непомітно допомагала братику бути добрим.

Подобається

#1495 в Різне
#294 в Дитяча література

Відредаговано: 26.08.2025