У гості до сестри Бамі прийшла її весела подруга — козичка Буця. Вони сміялися, гралися, зовсім не звертаючи уваги на Дабу.
Йому стало сумно. А потім — заздрісно. І він смикнув Буцю за коротку косичку.
— Ай! Навіщо ти це зробив?
— Нічого я не робив... — буркнув Дабу.
Увечері, коли всі вкладалися спати, сестра запитала:
— Тобі було самотньо?
— Так... У мене немає справжніх друзів. Я хотів, щоб Буця стала моєю подругою. Можна?
— Звісно! Тільки спробуй сказати: «Хочеш зі мною погратись?»
Наступного ранку Дабу підійшов до Буці:
— Привіт! Хочеш погратись зі мною? У мене є колекція гномів!
— А ти не смикатимеш мене за коси?
— Вибач, я більше не смикатиму тебе за коси. Ми просто гратимемось!
— Я з радістю! — усміхнулася Буця.
— А мене візьмете? — запитала Бамі.
— Так! — відповіли обоє.