Вибач, я більше не...
Вибач, я більше не верещу в магазині
Одного теплого ранку Дабу пішов із мамою в магазин. Там було стільки всього: цукерки, машинки, літаки — і великий корабель із жовтими вітрилами!
— Мамо, хочу цей!
— Ні, любий, ми прийшли по овочі.
Але Дабу вже падав на підлогу:
— Хочу! Хооочу! Зараз!!
Усі озирнулись. Мама присіла біля нього:
— Знаєш, іноді й мені хочеться кричати. Але тоді всі бояться. Навіть мої вуха...
— Вуха? Але ж вони на місці!
— Вони не тікають, але перестають чути.
— А зараз чують!
— Так, бо ми розмовляємо. Але варто знову закричати — і вони злякаються.
— Тоді я краще пошепки: можна кораблик на день народження?
— Чудова ідея! А зараз — допоможеш мені вибрати кабачки?
Дабу усміхнувся. Адже бути поруч із мамою без криків — набагато приємніше.
А наступного дня, коли Бамі пішла в магазин разом із татом і Дабу, вона сказала братові:
— Я хочу о-о-он ту ляльку... Можеш заверещати для мене?
— Вибач, я більше не верещу в магазині! — відповів Дабу. — У тебе вже було день народження, тож попроси її на Різдво. І навіть не думай кричати — бо вуха злякаються!
— Добра порада, братику! — усміхнулась Бамі й обійняла Дабу.
#1493 в Різне
#294 в Дитяча література
Відредаговано: 26.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
